ЗЛОЧИН І ПОКАРАННЯ (Роман, 1866) Лужин Петро Петрович – тип ділка й “капіталіста”. Йому сорок п’ять років. Манірний, ставний, з осторожною й брюзгливою фізіономією.
Похмурий і зарозумілий.
Хоче відкрити в Петербурзі адвокатську контору. Вибившись із незначності, високо цінує свій розум і здатності, звик любуватися собою. Однак найбільше Л. цінує гроші.
Він захищає прогрес “в ім’я науки й економічної правди”.
Він проповідує із чужих слів, яких наслухався від свого приятеля Лабузняться-Никова, з молодих прогресистів:
Уражений красою й освіченістю Дуни Раскольни-Ковой, Л. робить їй речення. Його самолюбству лестить думка, що шляхетна дівчина, що багато випробувала нещасть, буде все життя благоговіти перед ним і підкорятися йому. Крім того, Л. сподівається, що “чарівність чарівної, доброчесної й утвореної жінки” допоможе його кар’єрі
Вигнаний Раскольниковим і випробовуючи ненависть до нього, намагається рассорить із ним його матір і сестру, спровокувати скандал: під час поминок по Мармеладову дає Сонечке десять рублів, а потім непомітно суне їй у кишеню ще сто, щоб трохи пізніше привселюдно обвинуватити в крадіжці. Викритий Лебезятни-Ковим, змушений ганебно ретируватися
(2 votes, average: 4.50 out of 5)