Зимовий мотив з візитом пічника скорочено – Ірина Жиленко

Душа земне переросла, Небесного ще не сягнула, Краєчок неба одгорнула На рівні серця і чола – Заплакала і геть пішла… Бо ще була душа мала. Рости ж так боляче і страшно А ми ж худобонька домашня – Нам треба хатнього тепла. […] Сусід (дарма, що інвалід) – Пічник, якого пошукати… Я радісно йому обід Збираю. І тепліє хата.

Коли ж зійшов на землю вечір – Зійшла за вечором звізда, І в чорну шибку загляда, І відбивається в колечку. Небесне вже переросла, Земного не збагнула, рано. Ще та звізда була мала, Зелена ще, хоч і різдвяна. А в сінях тьма і холоднеча. У глечику замерзла вода.

Луснувши, старенький глечик злякав зірку, яка втекла. То був салют земному дому, Зимі земній, вогню земному, Душі, яка за ніч спочине, І вранці вийде до воріт, І знов дитячими очима Різдвяно осіяє світ…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Зимовий мотив з візитом пічника скорочено – Ірина Жиленко