“Житіє протопопа Авакума” – перший автобіографічний добуток російської літератури, у якому протопоп Авакум сам розповів про себе й свого багатостраждального життя. Говорячи творі протопопа Авакума, А. Н. Толстой писав: “Це були геніальні “житіє” і “послання” бунтаря, шаленого протопопа Авакума, що закінчило літературна діяльність страшними катуваннями й стратою Впустозерске.
Мовлення Авакума – вся на жесті, канон зруйнований ущент, ви фізично відчуваєте присутність оповідача, його жести, його голос”. Висновок
Саме чудо вносить рух і розвиток у біографію святого. Жанр житія поступово перетерплює зміни. Автори відходять від канонів, впускаючи в літературу подих життя, зважуються на літературний вимисел(“Житія Михайла Клопского”), говорять на простому “мужицькому” мові (“Житіє протопопа Авакума”).
Давньоруська Література розвивалася, складалася разом з ростом загальної освіченості суспільства. Давньоруські автори донесли до сучасних читачів свої погляди на життя, міркування про зміст влади й суспільства, ролі релігії, поділитися своїм життєвим досвідом. На цьому загальному сприятливому культурному тлі з’являлися оригінально й незалежно мислячі письменники, середньовічні публіцисти, поети