Надзвичайно трагічним постає в романі образ Галі. Вона уособлює дівочу красу, подружню вірність і моральну чистоту – найпривабливіші риси українського національного характеру. Саме в стосунках із Галею якнайповніше розкриваються багатий внутрішній світ Чіпки, його кращі людські якості.
Дівчина не сприйняла способу життя свого батька й поставила коханому умову для одруження – покинути розбійництво. Отже, людина може бути сильнішою за долю, попри все вона здатна обирати шлях добра.
Галя мріяла тільки про чесне господарське життя,
Ідеєю шукання правди освітлений у романі й образ Христі. Сирота змалку, вона на все життя залишилася доброю й співчутливою людиною. Одружившись із Грицьком, Христя зажила в родинному затишку. Проте чи було її існування по вінця наповнене спокоєм? Ні, передусім тому, що її чоловік не співчував
Христя відчувала, що Грицько при потребі може зректися правди й легко змиритися з кривдою.
Мотря – Чіпчина мати – справжня жінка-страдниця. Автори виписали цей образ на широкому соціально-історичному тлі. На початку роману ми дізнаємося,
Опозиційними до розглянутих вище образів виступають пани Польські й представники чиновництва: генеральша, її син Василь Семенович, голова повіту Кряжов, попівський син Шавкун, судовий секретар Чижик, становий Дмитренко. Ця група образів репрезентує такі актуальні на той час проблеми:
– зречення національного коріння;
– зросійщення;
– виродження дворянських родин;
– формування української буржуазії.
У романі майстерно виписана сцена селянського протесту, яка розкриває реальну суть реформи 1861 р. Селянин і далі залишався безправним, мусив відробити ще не один рік панові, а через невдоволення його публічно карали нагайкою. Сьогодні Панас Мирний сприймається як письменник, глибоко суголосний із нашою добою. Він започаткував цілком нову для української літератури проблематику.
Якщо для Т. Шевченка й Марка Вовчка – його двох найвизначніших попередників – загальний стан світу визначався перебуванням української людини в рабстві, боротьбою за її звільнення, доведенням її права на повноцінне життя, то головна проблема Панаса Мирного – особа в умовах свободи.
У романі ” Хіба ревуть воли, як ясла повні?” зовсім немає романтизації “благородного розбійництва”. Якщо в літературі романтизму українських Робін Гудів типу Гаркуші й Устима Кармелюка залюбки зводили на п’єдестал, то Чіпка Вареник, створений художньою уявою Панаса Мирного та Івана Білика, прозаїків-реалістів 1870-х років, – це альтернатива Робінам Гудам. Роман заперечував можливість кривавих способів утвердження правди. І в цьому сенсі він може бути поставлений в один ряд із такими творами, як “Злочин і кара” та “Біси” Ф. Достоєвського, у яких питання про мету й засоби боротьби зі злом ставилося з великою силою художнього передбачення майбутнього.
Своїми романами ці письменники задовго до більшовицького перевороту попереджали людство про загрозу комуністичних утопічних теорій, що грунтуються на мстивості, класовій ненависті, ворожнечі й насильстві.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)