Жіночі образи в романі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Роман Панаса Мирного ” Хіба ревуть воли, як ясла повні?” став видатною подією в літературі XIX сторіччя. З більшою майстерністю автор зображує картини селянського життя в післяреформений період. Це життя без прикрас, із сумами й радістю. Зі сторінок роману виникають образи селян. Серед них і жіночі образи, начебто живі сходять зі сторінок роману.

Найбільше мені подобається Галя, “польова цариця”, як ласкаво називає її Чипка. Та й самому авторові по душі її “веселі очі”, що посміхається “свіже молоде личко”. Виростили,

виплекали її батьки, ні в чому не було відмови. Тому й весела, і бадьора Галя, тому, як червоні яблука, налилися в неї щічки.

Але що насправді діється в неї в душі, чи подобаються їй розбійницькі гульбища в рідному будинку, чи радується вона, зустрічаючи чужі, ворожі злодійські обличчя?

Немає, це не по душі розумній, допитливій дівчині, тому, зустрівши Чипку, намагається відвернути його із цього шляху те погрозою, то пещенням. Вона любить Чипку, і любов її вірна, чиста, але не погоджується вийти за нього заміж, якщо він не кине злодійське життя. Галя “лікувала” Чипку своєю любов’ю, своєю вірою. Мотря: “Як ти

ввійшла до нас, те праведне сонце вступило в будинок, немов нам ока засліпила, мир прикрасила рожевими квітами”.

Працьовит, весела, всьому дала вона порядок, “де тільки рука її доторкалася або де око дивився, – всі те із хмур, сумного прояснялося, начебто посміхалося”. Галя полюбила матір Чипки Мотрю, тому що для неї Чипкина мати багато значить. Зійшлася Галя близько й із Христею, що про неї говорить: “Уж що багата й гарна, а привітна й увічлива до кожному”.

Довелася по душі вона Христі, і от вона вже її кума. Отут розкривається нова Галя. Галя, що до несамовитості любить дітей, хоч і не своїх.

Говорить вона: “Як буде дитина, то я, здається, з’їм або задавлю його, цілуючи й пестячи”. Галя – це образ чесної, чуйної, веселої й лагідної жінки. Все йде добре, але змінився Чипка, устав на слизький шлях, спохмурніла Галя, всіма силами намагається допомогти Чипке, повернути його до попереднього життя й благаннями, і угодами, погрозами. Сама розбійницька дочка, вона не хоче миритися зі злодійським життям Чипки, тому що її ніжній натурі противні зло, пограбування, убивства.

Тому трагічно й закінчує Галя своє життя: довідавшись, що Чипку забрали в поліцію за вбивство й грабежі, вона повісилася. Не знесла її чесна душа загибелі всіх надій і очікувань на щасливе життя з улюбленим. Не “стало” коханого, змінилися його правдиві слова на розбійницькі дії – не стало й Галі

Дуже рельєфно виходить з-під пера Панаса Мирного й образ Мотрі Жуковни, потім Варениченко. Коли одружився з нею Варениченко, була вона бідною, некрасивою дівчиною. Бідність засіла в будинку Мотрі, що жила в сусідів удвох зі старою матір’ю.

Тільки одруження й принесло полегшення. Виявилася Мотря й працьовитої, і господарської: “Як вступила Мотря у свій будинок, те немов знову на мир народилася”. Чепурить його, прибирає; “чисто навкруги – любо глянути”.

Але недовгим було її щастя, тому що залишилася вона сама, так ще й “замужньої овдовілої”. “Не судилося Мотрі щастя. Не випробувала вона його змалку; не бачила дівкою, жінкою; не сподівалася замужньою вдовою!” Снову бідність, і бідність “невилазная”. А ще й син народився.

Мотря в батрацтві, на чужих працює, щоб прокормити стару матір і сина. Важка робота передчасно згорбила Мотрю, убила в ній часточку тепла й любові, тому й б’є вона Чипку, і б’є так, що “синці по місяці не сходили”. Але все-таки таки любила вона його, “як кожна мати своєї дитини”. Коли Чипка виріс, а потім ступив на слизький шлях, це дуже вразило Мотрю. Не сподівалася ця чесна людина, що така їй уготована доля. “Любила ж, ростила, довгих нічок недосипала – рано вставала, пізно лягала…”.

На старість знову йде наймичкою. Але от чудова зміна – Чипка став хазяїном, женився. Повеселіла ця жінка, тепло й щастя оселилися в її будинку, заграли радістю старенькі очі. Здійснилося те, про що все життя мріяла, що марилося довгими ночами. Але “не судилося Мотрі щастя”.

Син – убивця. За що їй такі мучення! Тому що неправда гуляє по мирі, губить душі людей. Образ Мотрі – образ нужденної жінки, яких була більшість на Україні

Життя Оришки, матері Мотрі, пройшла, головним чином, при кріпосництві, у важкій бідності. Так же згорблена передчасно, переживає вона за дочку, онука, як може підтримує їх. Вона знає багато казок-приказок, своїм недалеким, селянським розумом доходить до правди життя. Розповідає Чипке й про зірки, і про всяких тварин. Дуже любить онука.

Коли б’є його мати – завжди захищає, голубить. Часом здається, чи не взяв щось Панас Мирний з пушкінської Орисі Родіонівни, тому що навіть імена однакові, однаково близькі вони до природи, до своїх Корінь, однаково люблять людей, тому що не любити гріх, треба всім прощати. Цьому Оришка й учить Чипку, але не вдається їй передати йому свою любов до життя, свою віру в краще. Чипка зовсім іншої. Дуже важкою втратою була для нього смерть бабки.

Хоча й була вона ” стара-стара, як молоко біла, як сухар суха”, але вчила його добру, віддавала свою любов, була єдиної в усьому світі рідною близькою душею (мати завжди працювала). Була Оришка чесною, справедливою, безгрішною людиною все життя, тому й умерла легко, як заснула (не так, як Євдокія).

Є ще в романі образ Христі – дружини Григорія, товариша Чипки. Сирота, наймичка, “весела, моторна й робоча дівчина, хоча й невелика красуля”. Але ця “невелика красуля” так запала в серце Григорієві, що забув він свої мрії про багачку.

Христя – гарна господарка, має ошатний будинок. Вона зрозуміла Чипку, зрозуміла, який він насправді. Його слова про правду схвилювали його душу, чесну й правдиву. Початку замислюватися над життям. Іноді не розуміє вона свого чоловіка за те, що він гріб усе під себе, що йому своя сорочка ближче до тіла.

З людьми щира, добра, тому й Чипка хоче, щоб у нього в майбутній сім’ї були такі теплі відносини, як у Христі із Григорієм. І недарма “Христя почуває Чипку своїм жіночим серцем”. Коли познайомилися з Галею, то полюбили один одного. “Однаково чули, що добре, що погано, і тому завжди обидві сходилися у своїх думках”. Христя, як і Галя, важко переживає за долю Чипки, коли він стає злодієм, тому що це добра, чуйна людина. Я вважаю, якби в Григорія трапилося якесь нещастя, Христя все б зробила, щоб йому допомогти. Ці жіночі образи дуже різні, але все героїні прагнуть чесно жити, вірять у людей, намагаються осягти життя, хоча це їм не завжди вдається, всі вони намагаються допомогти Чипке повернути його на праведний шлях.

Тому вони так подобаються читачам, являють приклад чуйності, доброти, тепла, яким вони зігрівають людей. Я думаю, що ці жіночі образи надовго запам’ятає той, хто прочитає роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Жіночі образи в романі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”