Сусідка моя – чарівниця – годувала надвечір родзинками у клітці золоту Жар-Птицю
З очима-намистинками.
І як воно трапилось – хто його зна, та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-Птиця. 1 враз освітилась казково столиця.
Дорослим і дітям яснішали лиця: “Як хороше жити під сонцем Жар-Птиці!”
І тільки ота трьохсотлітня гава, яка себе називала Павою (старезна, без ока, та ще й кульгава),
Знайшла Жар-Птицю непристойно яскравою.
Зчинила люту стрекотняву: – Вона яскра-яскра-яскра-а-ва! Ганьба!
Жар-Птиця ж – птаха екзотична, південна, до снігів незвична. Ну, от і простудилась трішки.
Лежить вона терпляче в ліжку, п’є молоко, клює родзинки, чита “Барвінок” і “Мурзилку”. Пішли на лад у неї справи. І скоро знов злетить вона на злість лихим, кульгавим гавам, на новорічну радість нам!
Коментар Хто не мріє про свою Жар-Птицю, яка б осявала життя, виконувала бажання! Така птиця була у сусідки в клітці. І ось раптом вирвалася на
А далі йде фантастично-гумористична картинка: Жар-Птиця, ніби звичайна дитина, застудилася й лікується, як це роблять люди. І буде приносити всім радість “на злість лихим, кульгавим гвам”! “Дуже добре, коли в житті є місце яскравим особистостям, фантазії та мрії”, – говорить своєю поезією “Жар-Птиця” І. Жиленко.