Жанна д’аркСтала ще при житті літературною героїнею: “Слово про Жанну д’арк” Христини Пизанской з’явилося в 1429 р. У п’єсі й союзникам і супротивникам Ж. д’а. очевидно, що вона живаючи легенда. Навіть граф Варвик, що називає її “замурзаною чаклункою, дурочкой, кретинкою й авантюристкою”, розуміє, що в ній зосереджена вся Франція. Він порівнює неї з “маленьким жайворонком, що нерухомо висить у повітрі, у те час як у нього цілиться стрілець”.
Невидима ока птах, що співає ранком високо в небі, символізує юнацький порив,
Для древніх галлів цей птах був священної й зображувалася на талісманах, що приносили перемогу Варвик робить усе, що в його силах, щоб, з одного боку, якнайшвидше відняти в Ж. д’а. атрибути її влади й слави, “блискаюча біла збруя, прапор, лагідна й стійка діва-войовниця – все це придасться для статуй, які спорудять пізніше, виходячи з інших політичних інтересів”. З іншого боку, він квапиться позбавити її ореола мучениці, оскільки, на його думку, наслідку цього важко вгадати. Ж. д’а. мудра й спокійна.
Вона не засуджує чужі гріхи, тому що думає, що недарма Бог створив людини суперечливе,
Д’а. сполучаються приниження й зухвалість, відвага й розсудливість. Її велич – на самоті, на якому вона приречена. У мінуту крайності навіть судді піднесені її гордо піднятою головою.
“Тільки така людина велика по-справжньому, – говорить єпископ Кошон. – Великий і самотній”. Ж. д’а. упевнено, що гординя, ниспосланная їй як Діві Господньої, – зовсім не смертний гріх, вона не соромиться, що зуміла переконати у своїй правоті вчених чоловіків, вона вірить, що здатно “исцарапать у кров, перелізти через будь-яку гору”. Саме головне для Ж. д’а. – воля сказати “ні”.
Ніякі жорстокі катування не можуть змусити людину вимовити “так” всупереч його волі – на цій же ідеї побудовані образи Антигони й Бекета в Жана Ануя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)