Никербокер Дидрих – умовний оповідач, від імені якого ведеться також оповідання в новелах “Рип Ван Винкль”, “Легенда про Сонну Балку”, “Будинок із примарами”. Восени 1809 р. у нью-йоркській газеті “Ивнинг пост” з’явилася замітка про “маленького літнього пана, одягненому в поношений чорний камзол і трикутний капелюх, по ім’ю Никербокер”. “Тому що є підозра, що він несповна розуму, і є занепокоєння про нього, те всі відомості просимо направляти в колумбійський готель на Мальбери-Стрит або в контору газети”.
У листопаді передплатникам газети було повідомлено, що в колумбійському отеленні знайдений “цікавий рукопис” і якщо Н. не повернеться, то буде видана, щоб погасити його заборгованість хазяїнові готелю.
Нетовариський, замкнутий, странноватий літній джентльмен Н. відрізнявся спостережливістю, гумором і рідкою ерудицією. Навколишні дивилися на нього хто з повагою,
Він повністю поринає в мир історичного й у той же час фантастичного минулого Зариваючись у стародавності, Н. намагається не зауважувати всюди вирослих навколо “пишних притулків розкоші”, де відбуваються біржові угоди й киплять політичні страсті.
Коли Н. защіпається в себе в готельній кімнаті, щоб обкластися старими книгами й стосами виписок, для нього як би перестає існувати навколишнє життя. І в цьому він схожий на самого Ирвинга, що з роками стає усе більше замкнутим. Як і Н. , письменник прагнув створити ситуацію, що відокремлює його від сучасності. Йому, що виросли на спогадах про безхмарну пору голландського правління й добре помнили перші роки після американської революції, здавалося, що країна міняється до невпізнанності.
Зміни, Що Відбувалися, бентежили Ирвинга й вселяли йому занепокоєння. Невдоволення сьогоденням викликало в нього, як у всіх романтиків, тугу за минулим, що він часом був схильний сильно ідеалізувати. Американське минуле, у якому стільки барвист і яскравого, володіє уявою Н. , немов не зауважує, що відбувається навколо його
(2 votes, average: 2.50 out of 5)