Вертоград моей сестры… (Пушкин) У сестри моєї тихо
Процвітає сад в ограді. Кінамон, моя утіха, Нард, алое в любім саді.
Там квітки, як в божім раю. Що на Тигрі да Євфраті, Зорями в траві зоряють, Тонуть-плавлють в ароматі.
Там гранати наливнії, Солодощів дивних повні… Гудуть бджоли золотії, Мов з Едему тихі дзвони. Серед саду-винограду
В кринах схована криниця… Мойму серцю на відраду Заворожена водиця. Заворожена й заклята,
Щоб не знали люде ходу: Бо призначено для брата Чисту воду-прохолоду. . Вітре тихий від заходу! Вволи
Нехай ллється, нехай ллється. Вітре буйний аквілоне! Подми чарами, крилатий, На ті нарди, кінамони,
Нехай каплють аромати.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): У поезії “Заворожена криниця” змальовується алегорична карти-а прекрасного саду з екзотичними квітами, від яких линуть прекрасні пахощі. У тому саду є заворожена криниця, призначена “для брата”, щоб брав він звідти “чисту воду-прохолоду”. Поет закликає вітер, щоб він повіяв чарами на воду й щоб та полилася для всіх. Сад, квіти – це книги, знання, поезія. Криниця – рідна мова, поет хоче, щоб ці багатства стали доступними для всіх.
Хоча цю картину можна розуміти по-іншому. Тим-о алегорія і цікава, що є простір для уяви, для різночитання.