Скорочено – ДО РІДНОГО НАРОДУ – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ

Народе без пуття, без чести і поваги,

Без правди в письменах, завітах предків диких,

Ти, що постав єси з безумної одваги

Гірких п’яниць, сіпак і розбишак великих!

Єдиний в тебе скарб – прапращурівське слово,

Закляв його Боян від кражі й чудоядства:

Одно воно твого життя міцна основа,

Певніша над усі потуги і багатства.

Це голос праведний до тебе з домовини,

Промова душ святих, що марно погибали

В страшенних злигоднях двоїстої Руїни…

Останню козаки твоїм тріюмфом звали.

О варваре сліпий! Покинь тріюмфовати,

Потупся, счервоній од сорома тяжкого:

Бо мають всі твої сусіди що назвати

Своїм, а ти своїм не назовеш нічого.

Що не здобув єси мечем серед Руїни,

Все взяв у тебе з рук премудро твій добродій:

Шукаєш помацки десь іншої Вкраїни,

І з материзною ховаєшся мов злодій.

На-ж дзеркало: воно всесвітнє, визирайся,

І зрозумій, який ти азіят мізерний,

Розбоєм по світах широких не пишайся,

Забудь свій манівець, козацький пролаз темний,

І на культурну путь Владимерську вертайся.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено – ДО РІДНОГО НАРОДУ – ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ