Пантелеймон Куліш – Заворожена криниця

ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ЗАВОРОЖЕНА КРИНИЦЯ Вертоград моей сестры… Пушкин

У сестри моєї тихо Процвітає сад в ограді. Кинамон, моя утіха, Нард, алое в любім саді.

Там квітки, як в божім раю, Що на Тигрі да Євфраті, Зорями в траві зоряють,

Тонуть-плавлють в ароматі. Там гранати наливнії, Солодощів дивних повні… Гудуть бджоли золотії, Мов з Едему тихі дзвони.

Серед саду-винограду В кринах схована криниця… Мойму серцю на відраду

Заворожена водиця. Заворожена й заклята, Щоб не знали люде ходу:

Бо призначено для брата Чисту воду-прохолоду. Вітре тихий від заходу! Вводи волю мого серця: Повінь чарами на воду,

Нехай ллється, нехай ллється. Вітре буйний аквілоне! Подми чарами, крилатий,

На ті нарди, кинамони, Нехай каплють аромати.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Пантелеймон Куліш – Заворожена криниця