Усім нам притаманний інтерес до важливих подій минулого, нас захоплюють героїчні постаті давніх часів, ми співчуваємо їм, вболіваємо за них, обурюємось через несправедливість… Події ж Троянської війни, відображені в античній літературі так званого троянського циклу – захоплюючі сторінки історії людства. Не дивно, що стільки живописців та письменників звертались до цієї Теми.
Але, напевно, найперше, безумовно, найкраще завоювання Трої зобразив старо давній поет Гомер у своїх творах “Іліада” та “Одіссея”.
Постать Гомера
Тоді було доведено й те, що поеми Гомера не є суцільним вимислом, а поєднують свідчення про реальні історичні події із художніми елементами.
Традиційно терміном “загадка Гомера” або “гомерівське питання” називають проблему існування цього генія стародавньої літератури. Але я ризикну використати цей термін в іншому аспекті. Бо для мене загадка Гомера в іншому: як він створив такі величні, монументальні твори? Що в його поемах торкає нас, сучасних читачів, відділених від нього десятками віків?
Оце справжня загадка!
У поемах Гомера діють і люди, і боги… Але читача це навіть не дивує: настільки живі ці образи, настільки впевнено й захоплююче вводить нас автор у світ давніх греків, ми відчуваємо себе свідками подій, нам зрозумілий їхній побут, цілі, спосіб мислення та світосприйняття. Ахілл та Гектор – справжні герої, безстрашні, мужні, віддані кожен своїй ідеї…
Не тільки мужності вчить нас Іліада, ми звертаємо не меншу увагу на своєрідний “кодекс честі” давніх воїнів, їхню великодушність, моральні принципи. Час від часу ми переносимось на Олімп – і дізнаємось про життя грецьких богів. Вони діють поруч із людьми, спрямовують їхні долі, живуть і відчувають так само, як і люди.
Читаючи “Іліаду”, а й грецьку міфологію, я помітив, що боги, згідно з уявленнями лавніх греків, дуже схожі на людей, вони також мають свої недоліки, в їхньому житті є радощі і біди, вони так само закохуються, страждають, сваряться…
Поеми Гомера не обмежуються описом історичних подій, автор створює панорамну картину тогочасного життя. Ми спостерігаємо за почуттями героїв: серце стискається, коли читаєш сцену прощання Гектора з Андромахою. Хоча дієслово “читаєш” тут недоречне, бо ми забуваємо про власне “читання” вже з перших сторінок творів: ми пливемо на кораблі, беремо участь у битві, розмірковуємо над долею, визначеною богами…
Усі епізоди “Іліади” та “Одіссеї” ми не “читаємо”, а скоріше “бачимо”, – настільки майстерно написані ці твори, настільки магічний вплив мають на нас рядки античного автора.
Ані образи героїв “Іліади”, ані образ Одіссея не видається нам образом “звичайного героя”, тобто характеризуючи їх, ми не можемо обмежитись словами “мужній, хоробрий”: ці люди багатогранні, їхні характери складні, непрості їхні почуття і долі. Одіссея навіть сам автор називає хитрим і розумним. Понад усе оспівує Одіссей рідну землю, поема оповідає нам про його повернення на Ітаку, яке тривало аж двадцять років. Але Одіссей будь-що хоче повернутись до дружини Пенелопи, побачити сина Телемаха.
Пенелопа постає перед нами самовід-иапою дружиною, розумною, вірною і величною, вона є втіленням справжнього Кохання, певним ідеалом жінки, позачасовим та вічним.
В одному з епізодів “Одіссеї” головний герой відмовляється від безсмертя, ілпропонованого йому німфою Каліпсо. Рідна земля, дружина дорожчі Одіссеє-іч за безсмертя. Але, сам того не знаючи, Одіссей таки здобув безсмертя, увіко-нгіений у поемі Гомера, як і інші гомерівські герої.
Чи вдалося мені розгадати загадку Гомера? Мабуть, ні. Яскраві образи, май-і іерне володіння словом, захоплюючий сюжет, але це не все… Є якась магія у Ного творах, щось справді незбагненне.
Твори Гомера вічні, вони належать до найбільших шедеврів світової літератури. Щоб висловити усю велич гомерівських творів, мені знадобиться талант володіння словом, не менший від Гомерового, тож насолоджуймося його епосом, не намагаючись відгадати загадку по-суті їх автора…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)