ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ
§ 3. “ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН” – РОМАН У ВІРШАХ
Задум і втілення
Роман “Євгеній Онєгін”, завершений у Болдіно, Пушкін писав майже вісім років. За цей час змінився він сам, змінилося і життя в Росії. Але Пушкін виконав завдання, яке поставив перед собою: дати образ “героя часу”, типовий портрет сучасника.
На початковий задум форми роману у віршах мав значний вплив “Дон Жуан” Байрона, про це писав сам Пушкін. Але за певною схожістю форми більш виразно видно відмінності. Пушкін високо цінував
Він показав нам привид самого себе. Він створив себе вдруге… Він осягнув, створив і описав єдиний характер (саме свій)…”.
Від цього принципу – зображувати в герої себе – Пушкін відходить.
“Євгеній Онєгін” був підсумком усього попереднього письменницького досвіду Пушкіна, але в романі той досвід доводилося не тільки використовувати, але й долати.
Чимало літературознавців намагалися визначити жанр роману. Його називали і соціально-побутовим,
Наче вони жили своїм життям і чекали, коли знайдеться справжній поет, щоб записати їх. Між тим, роман – подвижницька праця, подвиг упродовж семи років. А грандіозна будівля, яка складається з тисяч віршованих рядків, вийшла напрочуд легкою і вишуканою. Зведення цієї будівлі стало можливим завдяки відкриттю Пушкіна – особливій “онєгінській” строфі. На перший погляд, відкриття це формальне, але саме воно дає змогу не лише утримувати всю конструкцію, а й змінювати її, добудовувати, вміщувати найрізноманітніший зміст.
У чернетках Пушкіна безліч невикористаних прекрасних строф з роману. Але як митець Пушкін бачив загальний задум, загальну будову, і навіть прекрасні рядки не могли попасти у роман, якщо вони порушували конструкцію.