І. Олександр Пушкін – видатний російський “поет дійсності”. (У романі “Євгеній Онєгін” Пушкін постає як “поет дійсності” – основоположник художнього реалізму в російській літературі. Починаючи з “Євгенія Онєгіна”, як вважають критики, російська література навчилася бути поетичним “дзеркалом” цілих історичних епох.)
ІІ. Роман “Євгеній Онєгін” – “енциклопедія російського життя” двадцятих років XIX століття.
1. Від байронівського романтизму до реалізму. (Сучасна Пушкіну критика частенько
2. “Євгеній Онєгін” – соціально-психологічний роман. (Непрості часи російського суспільства, які передували
Цей майстерний опис ніби стає підгрунтям для зображення героїв гоголівських “Мертвих душ”. У двох останніх розділах віршованого роману Пушкіна подається і психологічний портрет вищих прошарків суспільства – придворних аристократів російської столиці.)
3. Образ Євгенія Онєгіна. (Реалістичність образу Євгенія Онєгіна була досягнута частково завдяки тому, що автор наділив героя рисами свого характеру. В російській літературі Євгеній Онєгін започаткував галерею так званих “зайвих людей”. Він почувався чужим і самотнім серед людей свого кола.
Для нього навіть кохання втратило гостроту відчуттів. Через байдужість до навколишнього життя і до самого себе він завдає чимало горя і страждань іншим людям – навіть тим, котрі відчувають до нього справжні почуття.)
4. Образ Тетяни Ларіної. (Так само художньо узагальнений і образ Тетяни Ларіної. Він увійшов в російську літературу як символ чистоти жіночої душі, щирості, кохання, доброчесності.)
III. “Євгеній Онєгін” – дзеркало душі самого автора. (За висловом Бєлінського стосовно роману у віршах О. Пушкіна: “Тут все життя, вся душа, вся любов його; тут його почуття, поняття, ідеали”.)