Євангеліє (грецьк. euangelion – добра звістка) – жанрове визначення перших чотирьох книг Нового Заповіту, який є продовженням Старого Заповіту, частиною Біблії. Тут викладені основи християнського віровчення, мовиться про життя, вчення і воскресіння Ісуса Христа, викладене у чотирьох версіях, авторами яких були Матвій, Марко, Лука та Іван. Ці тексти вважаються канонічними, визнані християнською церквою, на відміну від апокрифічних Є., котрих нараховується кілька десятків. Чотири канонічні Є. називають синоптичними, власне, зведеними.
За
Тетраевангеліє ввійшло до складу Острозької Біблії (1581). Український переклад Святого Письма здійснювали у XIX ст. М. Мочульський, П. Куліш та ін., але перший текст у перекладі П. Куліша, І. Нечуя-Левицького та І. Пулюя з’явився друком 1903 у Відні.
В Україні здавен існували також тлумачні Є., на основі яких постали учительні Є. – своєрідні збірники проповідей на євангелійні теми. Є. завжди правило за одне з невичерпних джерел світової і вітчизняної літератур.