Ілюстрація | Українські твори

Ілюстрація (лат. illustratio, від illustro – освітлюю, роз’яснюю) – зображення, яке наочно пояснює або доповнює будь-який друкований текст (карта, схема, репродукція), зокрема – тексти літературно-художніх творів. У книжкових ансамблях, що включають І., виникає змістова взаємодія між творами однієї форми суспільної свідомості – мистецтва, які належать до його різних видів (поезія і графіка, література і малярство тощо). Історія І. починається ще з ксилографічних І. у Китаї VI-VII ст. У рукописних сувоях пізньої античності текст не відділявся від

І., фігури яких виносилися на поля та в проміжки між рядками. При формуванні листового кодексу І. незрідка займали цілі сторінки.

Середньовічні ілюстратори часто вплітали фігурні зображення в ініціали, дещо пізніше в рукописну книгу вводили портретні, жанрові мініатюри. З винаходом книгодруку складаються так звані блочні книги, “книги-картинки”. У виданому з гравюрами А. Дюрера “Апокаліпсисі” (1498) І. конкурує з текстом. У І. Ренесансу й особливо бароко зображення насичується алегоричними і емблематичними деталями. Основна мета художника-ілюстратора полягає в тому, щоб допомогти читачеві-глядачеві

у сприйнятті тексту.

Ефективності пізнання змістової взаємодії поетики літературного твору з поетикою І. сприяє врахування ідеї історико-типологічних відповідностей. Оновлення графічної манери, перехід до контрастного штриха відбулися в українському книговиданні в 60-ті XX ст. завдяки пошукам І. Селіванова, творчості Г. Якутовича, С. Адамовича, В. Куткіна. Часом книга задумується як ілюстрована (видання сонетів Мікеланджело з репродукціями його малярських творів у перекладі М. Бажана, книжки-триптиху І. Драча “Київський оберіг” з гуашевими малюнками Ю. Кимича).

Особливо значне місце посідає І. у виданні літературно-художніх творів для дітей, надто молодших вікових читацьких груп.

(2 votes, average: 4.00 out of 5)

Українські шкільні твори:

Аналіз літературного твору Аналіз літературного твору (грецьк. analysis – розклад, розчленування) – логічна процедура, суть якої полягає у розчленуванні цілісного літературного твору на компоненти, елементи, в розгляді кожного...

Структура літературною твору Структура літературною твору (лат. structura – будова, розміщення, порядок) – спосіб зв’язку між складовими частинами, компонентами твору як цілісного організму, система істотних відношень між ними....

Оцінка літературного твору Оцінка літературного твору – встановлення, фіксація, усвідомлення його художньої цінності (вартості). Цінність властива творові як об’єкту сприймання. О. л. т. дається реципієнтом на основі осягання...

“Авжеж!” “Авжеж!” – літературно-мистецький журнал (до 1991 – літературно-публіцистичний альманах). Видається в Житомирі з 1990 як незалежний часопис. Сприяв появі творів, що в силу різноманітних обставин...

Інтерпретація Інтерпретація (лат. interpretatio – тлумачення, роз’яснення) – дослідницька діяльність, пов’язана з тлумаченням змістової, смислової сторони літературного твору на різних його структурних рівнях через співвіднесення з...

Структуралізм у літературознавстві Структуралізм у літературознавстві – один із наукових підходів до вивчення літератури як мистецтва слова у системному аспекті. Засади структурної поетики складалися у сфері лінгвістики на...

Формальний метод у літературознавстві Формальний метод у літературознавстві – один із методів вивчення художньої літератури, зокрема аналізу літературно-художніх творів як органічної єдності змісту і форми, спрямований переважно на дослідження...

Жанр літературно-художньої критики Жанр літературно-художньої критики – форма історично складених літературно-критичних виступів: проблемна стаття, оглядова стаття, літературно-критичний нарис, літературно-критична монографія, передмова чи післямова, рецензія, анкета, інтерв’ю, фейлетон, памфлет,...

Літературний напрям Літературний напрям – відносно монолітна і внутрішньо упорядкована сукупність літературних (ідейно-художніх) тенденцій, усталена в ряді визначних чи епохальних творів, що з’явилися приблизно в один і...

Метажанри Метажанри (грецьк. meta – через, після; фр. genre – рід, вид) – типи змістово-формальних єдностей художніх творів, які співмасштабні всій історії культрури. Виділяються три М.:...

Література і сучасність “Література і сучасність” – щорічний збірник літературно-критичних статей (1968-88, видавництво “Радянський письменник” у Києві). Упорядники: І. Зуб, А. Макаров, В. Мельник, М. Слабошпицький та ін....

Сприймання творів художньої літератури Сприймання творів художньої літератури – опосередкований естетичним досвідом конкретно-чуттєвий, емоційно наснажений процес осягання тексту твору. Повноцінне С. т. х. л. складається як, власне, повторне читання,...

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Вивчення світової літератури не може бути плідним без урахування великої кількості загальних понять про окремі властивості та особливості художніх творів, літературного процесу в цілому. Дослідження,...

Інтертекстуальність Інтертекстуальність (фр. intertextualite – міжтекстовість) – міжтекстові співвідношення літературних творів. Полягає у: 1) відтворенні в літературному творі конкретних літературних явищ інших творів, більш ранніх, через...

Принципи аналізу літературного твору Принципи аналізу літературного твору – основні положення прийнятої літературознавцем концепції художньої літератури, які спрямовують його літературно-критичну рефлексію щодо конкретних літературних творів. П. а. л. т....

Взаємовплив Взаємовплив – обопільна дія двох або декількох явищ, яка спричиняє в кожному з них певні зміни, грунтується на взаємодії (див.: дія, Літературний вплив). У літературознавстві...

Зміст драми через форму Розміщено від Tvіr в Среда 26 мая Аналіз складних за концепцією і поетикою текстів митців XX ст. – нелегка справа. Вони характерні смисловою багатоплановістю, нетрадиційною...

Проблематика та конфлікт у художньому творі Проблематика – аспект змісту твору, на якому акцентує свою увагу автор. Коло проблем, охоплених авторським інтересом, питань, поставлених у творі, становить його проблематику. Дозвіл поставленої...

Вибрані твори українських письменників “Вибрані твори українських письменників” – серія літературно-критичних і художніх збірок, виданих А. Крушельницьким протягом 1910-12 в Коломиї заходом “Філії учительської громади” для “шкільної й домашньої...

Антропологізм Антропологізм (грецьк. anthropos – людина, logismos – судження) – філософське вчення, згідно з яким поняття “людина” є центральною світоглядною категорією, з допомогою якої можна пояснити...

Канонічний текст Канонічний текст – текст, раз і назавжди встановлений, стабільний у цілому і зокрема, обов’язковий для всіх видань. Встановлення К. т. здійснюється шляхом вивчення всіх фактів,...

Ідеалізація Ідеалізація (фр. idealisation, від ideal) – спосіб наукового пізнання, один із видів абстрагування, що полягає у створенні таких об’єктів, які не існують у реальному житті,...

Що вивчає поетика? Поетика як розділ літературознавчої науки вивчає сам феномен художнього твору. Ця дисципліна існує і в теорії (теоретична поетика), і в історії літератури (історична поетика). Перша...

Образ як форма буття художнього твору РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 2. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ 2.1. Визначення художнього образу 2.1.2. Образ як форма буття художнього твору Група вторинних значень поняття “образ” з’являється у...

Літературно-критичний огляд Літературно-критичний огляд – літературно-критична стаття, у якій оглядово характеризується й оцінюється низка літературних явищ, об’єднаних за певним принципом. Найчастіше в Л.-к. о. підсумовується розвиток літератури...

Літературна спілка “Чернігів” Літературна спілка “Чернігів” – громадське об’єднання, утворене групою літераторів М. Чернігова у серпні 1992. Ініціатором виступив М. Ткач, обраний головою спілки. Спілка – незалежна від...

Критерій оцінки літературного твору Критерій оцінки літературного твору (грецьк. kriterion – мірило, засіб судження) – система засобів (принципів, зразків, норм, канонів, аргументів) для визначення своєрідності художніх творів, оцінки їх...

Мова-посередник Мова-посередник – мова, що стала проміжною ланкою у поширенні оригінального літературного твору. Нині М.-п. вважаються розповсюджені європейські мови ( Англійська, німецька, французька), якими переважна більшість...

Естетичне почуття Естетичне почуття – вищий прояв емоційного зворушення людини під впливом естетичних цінностей. Емоційність, що супроводжує чуттєве збудження, проймається інтелектуальним досвідом людини, осмислюється, оскільки позначається і...

СТРУКТУРА ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ Під структурою художнього твору будемо розуміти його загальну смислову побудову, тобто умовну Розчленованість його органічно-цілісної образної організації на окремі смислозначущі елементи та їх внутрішній Взаємозв...