Після жорстокого князя Святополка на престол у Києві сів Ярослав. Люди бідували, бо все було зруйновано. І усю свою увагу Ярослав звернув на лад.
І невабом* Україна Зацвіла, як пишний сад. Невабом* (незабаром) Люди почали багатіти, Дніпром до Києва попливли чужоземні купці. Ярослав дбав про киян, Так живий, шумливий Київ Царгородом другим став.
Князь наказав оточити місто валами й ровами, щоб вороги не пройшли, й завів пишний княжий двір. До нього постійно приїжджали посли з багатими дарами. Під час бенкетів грали музики, виступали мандрівні
У Європі мали за честь поріднитися з Ярославом. Але мудрість Ярослава Вся була в його ділах, У державнім будівництві, Владі, устрою, в судах. Ярослав Мудрий не хотів воювати, бо це завжди трагедія для народу, нищення майна. Але все-таки довелося йому воювати – прогнати поляків, печенігів та інших ворогів-нападників. Пролетіло життя князя.
Покликав він синів і дав такий заповіт: Не сваріться, жийте в згоді: Тільки мир збере усе, А незгода, наче вітер, все по полю рознесе. Як не будете всі разом Йти до спільної мети, Ви, державу зруйнувавши, Подастеся у світи. Ви
Коментар: Вірш О. Олеся “Ярослав Мудрий” присвячений одній із най-славніших сторінок нашої стародавньої історії – Київській Русі часів князювання Ярослава Мудрого. Письменник згадує заслуги князя в розбудові Києва, в укріпленні миру, налагодженні відносин із Європою. Таку мирну політику Ярослав Мудрий заповідав і своїм синам, але тим не вистачило мудрості й снаги зберегти державу.
Заповіт Ярослава Мудрого, як не дивно, дуже актуальний і в наші часи – тільки мир і злагода зможуть зробити державу сильною та могутньою, а її громадян – щасливими.