1. “Ярослав Мудрий” – своєрідне явище в українській драматургії (у ньому зміст
І форма перебувають в гармонії):
А) ідея п’єси (“нелегке і часом болісне шукання правди і мудрості життя разом з народом на користь вітчизні”);
Б) жанр п’єси (І. Кочерга задумав “Ярослава Мудрого” як історичну трагедію, але через ідеалізацію самого образу князя авторові не вдалося досягти трагедійного звучання).
2. Самостійні сюжетні лінії п’єси:
А) жадоба помсти Ярославу у Микити і розуміння його державотворчої, патріотичної
(… пізнав так близько розум дивний
Мудрішого з усіх земних царів.
Пізнав того, хто не лише в добрі,
А навіть в злі і хибах все ж нехибний,
Немов насправді вишнього рука
Його веде до правди в помилках!);
Б) ставлення Журейка до Ярослава (зводить храми, захищає людей, має особисту образу на Ярослава, але ця образа не затьмарює розум парубкові, і він розуміє, що князь прагне єдності Руської землі);
В) жорстоке рішення Ярослава
(… Ні, годі вже вагань і милосердя!
Вразити треба гідру навісну…
У монастир замкну я Інгігерду
І Коснятину голову зітну).
3. Образ
4. Глибокий зв’язок п’єси з історією (дає непересічні мистецькі результати):’;
А) символізм назв (передає гармонію краси поетичної форми)’
Б) чергування високої патетики та комічних, ліричних і драматичних сцен (пластика і афористичність мови роблять твір привабливим).
5. Історична п’єса “Ярослав Мудрий” разом із зображенням історичних подій осмислює загальнолюдські цінності.