ЯРОСЛАВ ГАШЕК
(1883-1923)
Ярослав Гашек народився в сім’ї вчителя. Коли помер батько, Ярославові було 13 років. З цього часу розпочалося його трудове життя.
Цикл гуморесок “У старій аптеці” відтворює сценки, що запали в свідомість письменника, коли він служив “хлопчиком” у крамниці. 1899 р. Гашек вступає до комерційного училища, після закінчення якого працює в банку. 1901 р. на шпальтах газети “Народні листи” вперше з’являється підпис Ярослав Гашек.
Навіть ставши професійним літератором, Гашек часто мусив шукати “приробітків”,
Гашек був великим містифікатором, що допомагало йому виявляти абсурдне й комічне в самому житті. Ще за життя він став героєм цілої серії анекдотів, більшість з яких він сам і придумав і згодом літературно обробив.
Найвдалішою містифікацією Гашека є створена ним пародійна “партія поміркованого прогресу в межах законності”, яка остаточно сформувалася в 1911 p., випустивши власний маніфест і висунувши свого “лідера” до парламенту.
Своїй літературній творчості Гашек, здавалося б, не надавав
Напередодні першої світової війни Гашек стає професійним журналістом і письменником. Пів-Європи і Азії об’їздив у 1918 – 1920 pp. як журналіст і політ працівник Червоної Армії.
Після подорожі по Галичині Гашек звернувся у своїх творах до української теми (оповідання “Клятий русин” перегукується з поемою Юрія Федьковича “Дезертир”, а фейлетони “Нещасний випадок з котом”, “Байка про мертвого виборця” – з деякими творами Івана Франка, Осипа Маковея, Леся Мартовича).
За час війни Гашек двічі побував у Києві – першого разу він потрапив до Дарницького табору для військовополонених, а вдруге – у складі батальйону чеських добровольців. Починаючи з літа 1916 p., майже в кожному номері газети “Чехословян”, яка виходила чеською мовою в Києві, він друкує свої гуморески, вірші, публіцистичні статті під псевдонімом В. Станко.
Повернувшись на батьківщину 1920 p., письменник за неповних два роки створює більшу частину свого “Швейка…”. Роман про Швейка створювався в незвичайних умовах. Чимало з нескінченних історій, що їх переповідає герой, були почуті Гашеком у шинку і там же записані.
Письменник продиктував книжку своєму секретареві без будь-якої попередньої роботи.
“Пригоди бравого вояка Швейка” увібрали в себе весь життєвий досвід Гашека. Роман з повним правом можна вважати автобіографічним. І водночас – це один з перших антивоєнних романів у літературі XX ст. Головне в образі Швейка – позиція саботажу під личиною лояльності. Поетика образу Швейка – поетика розіграшу.
У цій особливості полягає основне художнє відкриття Гашека. Якщо порівнювати Швейка із Санчо Пансою, слугою Семом Уеллером із “Записок Піквікського клубу” Діккенса, з Тартареном із Тараскону – героєм Доде, Швейк – не просто комічний персонаж, а тип народного коміка. Це – новий комічний образ світової літератури, хоч багато в чому він нагадує відомих фольклорних персонажів Іванушку і Дурня-Гонзу або традиційний народний образ метикуватого солдата чи, скажімо, героїв шахрайського роману, коміків з фабльо чи шванків.
Вийшовши за межі роману, Швейк почав жити своїм самостійним життям, а такого “продовження” життя художніх образів не так уже й багато в світовій літературі.
Перші переклади творів Гашека з’явилися в Україні 1927 р. Це було оповідання “В рідному місті”. В 1928 р. з’являється окремим виданням збірка гуморесок “Солідне підприємство”. Цього ж року в Київському театрі ім. І. Франка було здійснено першу інсценізацію “Пригод бравого вояка Швейка” за участю видатного українського актора Гната Юри.
Відтоді твори Гашека виходили в Україні понад 20 разів. До сторічного ювілею письменника у видавництві “Дніпро” вийшов двотомник Гашека. Серед перекладачів варто назвати Остапа Вишню, Степана Масляка.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)