Деякі з видів строф є формами окремих творів: тріолет, септима, рондо, сонет та інші.
Септима – семивірш з різним порядком рим. Наприклад:
Сад мій пишний цвів ще нині А
І зав’яв… б
Мій кумир в раю-пустині А
Раптом впав… б
Серце в буйному горінні А
Спалахнуло жаром зваг.. в
Хто ж він, хто, таємний маг? в
С. Черкасенко
Сім струн я торкаю, струна по струні, а
Нехай мої струни лунають, Б
Нехай мої співи літають Б
По рідній коханій моїй стороні. а
І, може, де кобза найдеться, В
Що гучно на струни
На струни, на співи мої негучні. а
Леся Українка
Рондо – це восьми – п’ятнадцятирядковий вірш, побудований за принципом повторення певних рядків або слів, рим, що надає йому композиційної завершеності та стрункості. Обов’язковим елементом рондо є наявність двох рим.
Соловейковий спів навесні а
Ллється в гаю, в зеленім розмаю, Б
Та пісень тих я чуть не здолаю, Б
І весняні квітки запашні а
Не для мене розквітли у гаю,- Б
Я не бачу весняного раю; Б
Тії співи та квіти ясні, а
Наче каїку дивну, пригадаю – Б
У сні!.. а
Вільні співи, гучні, і голосні, а
В
Чую скрізь голосіння сумні! а
Ох, невже в тобі, рідний мій краю,- Б
Тільки й чуються вільні пісні – а
У сні? а
Леся Українка
Сонет – це чотирнадцятирядковий вірш. Він ділиться на два чотиривірші і два тривірші, написані п’ятистопним або шестистопним ямбом. Чотиривірші у сонеті можуть мати рими або перехресні (абаб), або кільцеві (абба). У тривіршах допускається більше варіацій: вгв, вгв; вгд, вгд; вгд, дгв. Проте можливі й інші способи римування,. але загальне правило таке: якщо в чотиривіршах римування перехресне, то в тривіршах – кільцеве, і навпаки.
Це класична схема сонета. В сонетах українських поетів вона дещо видозмінена, наприклад:
Не трубадур, а вічний яничар, а
Невільником в солодкому полоні Б *
Нічних очей,- я п’ю їх синій чар, а
Закоханий в розквітлії долоні Б
Хоч і знайшов я бога в Аполлоні, Б
Та тільки Вам – душі моєї жар, а
Сузір’я зорь моїх, Волосожар, а
Захований у серця темнім лоні Б
Ви ж королевою, лише на мить, в
Дасте устам тонку лілею-руку.. . Г
В ту ж мить життя, життя віддам – візьміть! в
За усміх ваш, за казки запоруку: Г
Щоб випити до дна солодку муку Г
І шалом кос – минуле спопелить. а
Є. Молоток
Сонет – форма, що дисциплінує думку поета: кожна строфа розвиває, поглиблює тему твору. Для сонета характерне певне традиційне римування. Пишеться сонет, як правило, п’ятистопним ямбом.
Недаремно його називають інтелектуальним жанром лірики.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)