Література XX ст. вражає своїм розмаїттям. Наприкінці XІX ст., розчаровуючись у тимчасових ідеалах та засобах їх художнього втілення в літературних творах, письменники майже повністю відмовляються від творчого методу, що дістав назву критичного реалізму. До початку XX ст. критичний реалізм вичерпав свої можливості і занепав. Розчарування письменників у цьому творчому методі зумовило появу натуралізму та неоромантизму, у яких не було типізації та узагальнення життєвого матеріалу.
Натуралісти, полишивши соціально-психологічні узагальнення,
Зацікавлення митців новітніми філософськими теоріями спричинило появу нових художніх напрямів, які дістали назви декадентських, авангардистських та модерністських. Французьке слово “декаданс” означає занепад, “авангард” – передова охорона,
На початку XX ст. до них додаються футуризм, кубізм, сюрреалізм, додаїзм, школа “потоку свідомості”. Письменники, які зверталися до цих художніх напрямків, прагнучи докорінного оновлення літератури, відшукували нові, незвичні шляхи та засоби художнього відображення дійсності.
У середині та другій половині XX ст. виникають художні явища, які були позначені терміном “алітература”, тобто література навпаки. До неї належать, насамперед, антироман, який ще називають новим романом, та “геатр абсурду”. Ці напрями виникли як протест проти критичного та соціалістичного реалізму, партійної заідеологізованості останнього.
В антиромані аналізуються відчуття та враження особи, яка стоїть поза суспільством і є безмежно самотньою. “Театр абсурду” відкидає реалізм, копіювання життя, бо воно повне абсурдів. У драмі “театру абсурду” панує статичність, а те, ідо діється, відбувається невідомо чому і задля чого. У такий спосіб творці “театру абсурду” розкривають духовне зубожіння обивательського суспільства, апатію, безглуздість його існування.
Авангардистські напрями і течії збагатили й урізноманітнили літературний процес. Вони помітно вплинули і на письменників, які не відмовились від художніх принципів реалізму: виникають складні переплетіння реалізму, символізму, неоромантизму і “потоку свідомості”.
Якими були основні теми і проблеми, що втілювали у своїх творах письменники
XX ст.? У XX ст. набули свого розвитку наукова фантастика, утопія й антиутопія, сатирична та гумористична література. Письменники XX ст. прагнуть до глибокого розкриття проблем часу, теми самотності людини, “втраченого покоління”, майбутнього людства у технократичній державі.
Якими жанрами збагатився літературний процес у XX ст.? У XX ст. передусім урізноманітнюється роман: поряд із соціальним побутують науково-фантастичний, роман-антиутопія, соціально-утопічний, а також романи історичні, соціально-психологічні, філософські, політичні, біографічні, романи-памфлети, романи епопеї. Популярною стає психологічна новела.
Жанрово збагачується лірика.
У чому полягає головне покликання митців XX ст.? Митці XX ст. прагнуть допомогти людині пізнати себе в цьому складному світі, пізнати істину, життя, навчити відчувати межу між добром і злом.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)