Брати Вільгельм (1786-1859) та Якоб Грімм (1785-1863) вирішили підтримати німецьку культуру, “дати молоді та народові здорову поживу, від якої ніхто не відмовиться” – вони записували народні німецькі казки з уст різних оповідачів – чиновників, селян, дворян, підготували й видали кілька збірок народних казок. Брати Грімм були німецькими вченими, філологами, які досліджували фольклор та вивчали мову рідного народу. Брати Грімм почали створювати “Словник німецької мови” і своєю працею підтримували національний дух та рідну німецьку культуру.
Одними
Хто не радів відважним витівкам хороброго кравця?
У багатьох людей виникає питання: казки братів Грімм – це оригінальні твори або записи народних переказів? Відповідь на нього складна і неоднозначна. Грімми, особливо Якоб, – надзвичайно суворо ставилися
Суворий до педантизму Якоб наполягав на щонайповнішій фольклорній достовірності. Вільгельм, більше поет, ніж учений, вважав, що потрібна художня обробка матеріалу. Втім, розбіжності ці були навіть корисні: завдяки ним тексти гриммівських казок суміщають в собі сумлінну наукову достовірність з авторським поетичним стилем. Записуючи казки із слів різних людей, Грімми не могли, та й не хотіли, дослівно відтворювати манеру розповідачів.
Вони залишали в недоторканності лад мови, композицію, самий дух казки, але переказували її по-своєму, завжди творчо. Брати знайшли свій єдиний стиль – живий, простодушний, іноді лукавий. Завдяки цьому стилю їх казкові збірки стали не просто працею, але й великим явищем німецької романтичної літератури.
Брати-письменники бачили в творах усної народної творчості свої естетичні зразки, джерела сучасної літератури і основу її національного характеру. Їх літературним казкам властиве поєднання чарівного, фантастичного, примарного і містичного з сучасною дійсністю.
“Німецькі перекази” братів Грімм, як і “Дитячі і сімейні казки”, викликали до життя Жваву діяльність збирача в багатьох країнах. Поняття “казка” закріпилося за казкою народною, але разом з тим позначало і літературну казку. В той же час робилися спроби дати визначення літературній казці.
Пріоритет належить Я. Грімму, що бачив відмінність літературної казки від народної в усвідомленому авторстві й у властивому першій гумористичному началу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)