Напевно, кожна людина вважає, що його місто або сіло, де він народився й живе, – найкращий куточок на землі. Це й зрозуміло, тому що це місто – єдиний, неповторний. Він виплекав тебе на своїх долонях, збагатив своєю касою, подарував друзів.
Ти – його часточка, його надія. Таким для мене є мій Харків: добрий і чесний трудівник, допитливий дослідник, культурний діяч. Цей другий по величині місто України.
Він розташований на перехресті трьох рік: Лопань, Уды й Харкова. У ньому дивно переплітаються сива й знаменита давнина й захід молодості,
Я щиро й ніжно люблю свій рідний куточок землі. Найбільше він мені подобається у весняному цвітінні каштанів і яблунь, наповнений ароматом бузку й свіжого зеленого одягу дерев. А який він загадково дивний узимку! У цю пору року він найбільш гарний увечері, коли на білій ковдрі снігу велично сплять дерева, заспокоюються й затихають будинку.
Золотом покритий мій Харків восени.
Мені здається вона в нас особлива, може це тому, що
Я впевнена, якщо й надалі в наших серцях буде палати вогонь любові до Харкова, Харківщині, то повік не згасне його слава!