ЯК КІШКА З МИШКОЮ ПРИЯТЕЛЮВАЛИ
Німецька народна казка Якось познайомилась кішка з мишкою та й почала казати їй, як вона її любить і як хоче з нею приятелювати. Казала, казала, аж поки мишка погодилася жити в одній хаті з кішкою і провадити з нею спільне господарство. – Але треба запастися їжею на зиму, щоб потім не голодувати, – сказала кішка. – Не можна тобі, мишко, скрізь нишпорити, харчу шукати, а то ще, бува, потрапиш у пастку. – Добра думка, – погодилась мишка. Купили вони горщик смальцю. Але де його сховати?
Думали вони, думали,
Та минуло небагато часу, як кішці захотілося смальцю. От вона й каже мишці: – Послухай, мишко, моя сестра в перших запросила мене на хрестини. У неї народився синок, білий з рудими латками, і вона хоче, щоб я була хрещеною матір’ю. Пусти мене й побудь на господарстві сама. – Добре, – каже мишка, – йди собі на здоров’я. А як тебе пригостять чимось смачним,
Та й краплю винця я б залюбки покуштувала. А насправді в кішки не було ніякої сестри в перших і ніхто її не просив на хрестини. Вона пішла простісінько до церкви, закралась під вівтар до горщика і злизала в ньому вершечок. Тоді погуляла по дахах у місті, полежала на сонечку і щоразу, коли згадувала горщик зі смальцем. задоволено погладжувала вуса. Вернулася вона додому аж увечері. – О, нарешті ти прийшла, – сказала мишка. – Мабуть, у тебе був гарний день. – Та нічогенький, – відповіла кішка. – А як назвали дитину? – спитала мишка. – Початочком, – сухо відповіла кішка. – Початочком? – здивувалася мишка. – Яке дивне ім’я! І часто у вашому роду так називають дітей? – Чого це воно дивне? – мовила кішка. – Ім’я як ім’я, не гірше, ніж Крихтохап, як звуть твого хрещеника.
Минуло кілька днів, і кішці знов закортіло смальцю. От вона й каже мишці: – Зроби мені таку ласку, побудь іще раз сама на господарстві, бо мене знов запросили на хрестини. Народилася донька з білим нашийничком, то не можу ж я відмовитись. Мишка погодилась, бо мала добре серце. А кішка прокралася попід міськими мурами до церкви й вилизала смалець до половини. – Найсмачніше те, чим не треба ні з ким ділитися, – сказала вона, дуже задоволена своїми походеньками.
Коли вона повернулась додому, мишка спитала її: – І як назвали дитину? – Серединкою, – відповіла кішка. – Серединкою? Що ти кажеш! – здивувалася мишка. – Зроду не чула такого імені. Далебі, його й у святцях немає.
Скоро кішці знов закортіло поласувати смальцем. – Треба мені знов іти на хрестини, – сказала вона мишці. – Цього разу народився синок, весь чорний, тільки з білими лапками. Таке трапляється раз на кілька років. Ти ж мене відпустиш? – Я вже не знаю, що й думати про ці твої хрестини, – відповіла мишка. – Початочок! Серединка!
Такі чудні імена. – А це все тому, що ти сидиш цілими днями вдома, нікуди носа не потикаєш, от тобі й лізуть у голову всілякі химери, – сказала щщка.; Поки її не було, мишка прибрала в хаті й дала всьому лад. А ласа кішка тим часом вилизала смалець до дна. – Аж як виїси все, тоді маєш спокій, – сказала вона сама до себе і прийшла додому аж уночі, наївшись донесхочу. – Ну, і як назвали третю дитину? – знову спитала мишка. – Так, що тобі, мабуть, знов не сподобається, – сказала кішка. – Слідком назвали. – Спідком? – вигукнула мишка. – Ну, вже такого дивного імені я не тільки не чула, а й у жодній книжці не бачила. Спідок! Що воно має означати?
Вона похитала головою. Це ім’я не сходило їй з думки, поки вона й заснула. Відтоді кішку ніхто більше не кликав на хрестини.
Та ось настала зима, і надворі вже не можна було знайти ніякої їжі. Тоді мишка згадала про їхні запаси, та й каже кішці: – Ходім поласуємо тим смальцем, що ми сховали на зиму. Ото смачно буде! – Авжеш, так смачно, наче ти виставила язика на мороз,- відповіла кішка.
Пішли вони до церкви. Гульк – а горщик порожній стоїть, наче в ньому й не було нічого. – Ох, – мовила мишка, – тепер я бачу, що сталося, бачу, яка ти щира приятелька! Казала, що ходиш на хрестини, а сама все виїла: спершу вершечок, тоді серединку, тоді… – Якщо ти ще скажеш хоч слово, – крикнула кішка, – то я й тебе з’їм! Але те слово вже висіло в бідолашної мишки на язиці. І тільки-но вона вимовила його, як кішка скочила, схопила її і проковтнула.
Отаке буває на світі.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)