КОРОЛЕВА БДЖІЛ
Німецька народна казка Якось двоє королевичів подалися у світ шукати пригод. Захопило їх там у свій вир життя, збилися вони на манівці, та вже й не вернулися додому. Тоді найменший королевич, якого всі звали Дурником, пішов шукати братів. Та коли він нарешті знайшов їх, ті почали сміятися з нього. – Де вже тобі, немудрому, домогтися чогось у світі, як навіть ми, багато розумніші за тебе, з чим прийшли в нього, з тим і лишилися! Пішли вони далі разом і натрапили на мурашник.
Два старші брати хотіли розкидати його й подивитися,
Нарешті
Аж ось у самому кінці вони натрапили на двері, які були замкнені на три замки. Але в дверях було маленьке віконечко. Брати заглянули крізь нього в кімнату й побачили там сірого, як попіл, чоловічка, що сидів біля столу.
Вони погукали його раз, другий, та чоловічок ніби не чув їх. Аж за третім разом він підвівся, відімкнув двері і вийшов до них. Але не озвався жодним словом, тільки повів їх до столу, заставленого всілякими наїдками й напоями. А коли брати наїлися й напилися, відвів кожного до окремої спальні. Другого ранку чоловічок прийшов до старшого брата, мовчки кивнув йому головою і підвів його до кам’яної таблиці.
Глянув королевич на таблицю, а там написані три завдання, які треба виконати, щоб зняти чари з замку. Перше завдання – визбирати в лісі за день з-під моху перли зачарованих королівен. Усіх тих перлів була тисяча, і якщо до заходу сонця хоч одна перлина не буде знайдена, той, хто шукатиме їх, обернеться в камінь.
Старший брат пішов у ліс і цілий день шукав перлини, та знайшов до вечора тільки сто. І коли зайшло сонце, сталося так, як було написано на таблиці: він обернувся в камінь. Наступного дня пішов у ліс середній брат, але йому не пощастило так само, як і старшому, – він знайшов до вечора не більше як двісті перлин і обернувся в камінь. Нарешті настала черга йти в ліс Дурникові.
Шукав він, шукав перлини, але спробуй знайти їх серед моху! Дуже то була забарна справа. Побачив він, що до вечора всіх не вишукає, сів на камінь та й заплакав. Сидить він, плаче, аж гульк – а до нього йде мурашиний король, якому він дорогою врятував життя, і за собою п’ять тисяч мурашок веде. Почали вони нишпорити між мохом і невдовзі познаходили всі перлини й поскладали в купку перед Дурником.
А друге завдання було таке: дістати з озера ключа від спальні королівен. Прийшов Дурник до озера, а по ньому плавають ті качки, яким він дорогою врятував життя. Довідались вони, що йому треба, пірнули на дно й витягли ключа. А третє завдання було найважче. Треба було з трьох заснулих королівен вибрати наймолодшу й найкращу.
Але вони були всі однаковісінькі, тільки тим і відрізнялися, що, перше ніж на них наслано чари, їли неоднакові солодощі: старша грудку цукру, середня ложку сиропу, а найменша ложку меду. Зажурився Дурник – хіба можна вгадати, що котра їла? Аж гульк – а до нього летить королева бджіл, яких він урятував від вогню дорогою.
Вона обнюхала уста кожної з заснулих королівен і врешті сіла на уста тієї, що їла мед. Так Дурник узнав, яку королівну треба вибрати. Як тільки він назвав її, чари відразу розвіялися, всі прокинулись зі сну, а ті, хто обернулися в камінь, знов набули людської подоби.
Дурник заручився за наймолодшою і найкращою королівною, а коли помер її батько, став королем. А його брати одружилися з сестрами нової королеви.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)