Цитата: Бідна дівчина щодня сиділа на шляху біля криниці й пряла доти, поки їй нитка прорізала пальці до крові. Вона схилилася над криницею, щоб вимити починок, а він вислизнув із рук і впав у криницю. А мачуха почала її лаяти і нарешті сказала: – Уміла вкинути починок, то зараз же лізь і дістань його.
Пішла бідна дівчина до криниці і з великого жалю й страху стрибнула в криницю та й знепритомніла. Коли ж опритомніла, то побачила, що лежить на чудовій луці. Переказ: Дівчина набрела на піч, якій допомогла, витягнувши спечений хліб, допомогла яблуні,
Найкраще дбай про постіль, стели якнайстаранніше та добре вибивай подушки, щоб пір’я летіло, – тоді на світі йтиме сніг, бо я ж пані Метелиця. Переказ: Добре було дівчині у Метелиці, але вона засумувала за рідним краєм, захотіла повернутися додому.
І коли звернулася до пані Метелиці, та їй відповіла: Цитата: – Мені подобається, що тебе тягне
Брама відчинилась, і тільки-но дівчина ступила на поріг, линув золотий дощ, і все золото приставало до неї, аж доки вся вона вкрилася ним. – Це тобі за те, що ти у всьому старанна була, – сказала стара і віддала їй також і починок, що впав у колодязь. Тоді брама зачинилась, і дівчина опинилася вгорі, на землі, біля своєї хати.
Коли мачуха почула, як пасербиця дослужилася до такого великого багатства, то аж загорілася бажанням добути таке щастя й своїй рідній, гидкій та ледачій доньці. Отож пішла ледарка до криниці, сіла та й пряде, а щоб починок був у крові, вколола собі пальця, всунувши руку в густий терен. А потім кинула починок у колодязь і стрибнула туди сама. Вона опинилась, як і сестра, на чудовій луці й пішла тією самою стежкою. Переказ:
Як і пасербиці, їй зустрілась і піч, і яблуня, але ледащиця їм не допомогла, бо її цікавила лише пані Метелиця. Цитата: Першого дня вона дуже старалася, слухалась пані Метелицю, коли та їй загадувала роботу, бо в неї тільки й думки було, що про золото, яке стара їй подарує, але другого дня почала лінуватися, третього ще більше – навіть уставати вранці не захотіла.
Вона й постелі пані Метелиці не постелила як слід, і подушок не позбивала, щоб аж пір’я летіло. Це скоро набридло старій, і вона сказала дівчині, що її служба скінчилася. Ледащиця дуже зраділа, гадаючи, що тепер на неї лине золотий дощ. А пані Метелиця привела її до брами, і щойно дівчина ступила на поріг, як на неї перекинувся великий казан смоли. І прийшла ледащиця додому, вся вкрита смолою, а півень, побачивши її, злетів на цямрину і загорлав:
Кукуріку, кукуріку! Наша ледащиця йде, Що брудна буде довіку! Смола так пристала до ледащиці, що не відмилася, скільки вона жила на світі.
Коментар “Пані Метелиця” – казка, яка яскраво відображає народне ставлення до праці, поваги до старших, поціновування передовсім духовних і моральних цінностей. “Мандрівний” сюжет, наявний у казках різних народів, зустрічається і в цій казці: як часто буває у народних казках, конфлікт казки “Пані Метелиця” полягає у протиставленні героїв – пасербиці, гарної та роботящої, і рідної доньки удови, гидкої та лінивої.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)