Хор (грецьк. choros – співочий колектив, що виконує вокальні твори) – група осіб (танцюристів та співаків) – учасників святкування бога Діоніса у Стародавній Греції, котрі виконували відповідні дифірамби. Згодом з’явився і трагічний X., ставши складником еллінського театру; складався з корифея (керівника) – обов’язкової дійової особи, котра сюжетно пов’язувалась з акторами, а також хоревтів – учасників хору (в комедії – 24 особи, в трагедії – від 12 до 15 осіб). Останні втілювали певний реальний (жінка, дівчина, моряк та ін.)
X. містився в орхестрі (круглий майданчик з вівтарем в середині), куди він прямував після пролога у наступній частині п’єси (пароді) урочистим маршем у супроводі гри флейтиста, без масок (на відміну від акторів). Партії X. мали вигляд віршових строф, яким у діалозі відповідали антистрофи. Він не тільки співав, а й декламував тексти, брав участь у танцях.
Починаючи з VI ст. до н. е., X. поступово втрачав провідне місце в еллінській драмі, коли Есхіл (525-456 до н.
X. став органічним її складником (“Вечорниці” П. Ніщинського, “Назар Стодоля” Т. Шевченка, “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці” М. Старицького та ін.), набувши національного колориту.