Серед молоді ж більш розповсюджені вечорниці, хоча й не такі популярні, як то було в наших прабатьків. Як же вони проводяться, ці українські вечорниці, що згадуються в багатьох художніх творах? Це щось на зразок сучасних клубів, дискотек, їх, можливо, “прототип”, що подекуди зберігся в дещо модифікованому вигляді. Там молодь знайомиться, зближується, а невдовзі й одружується. Причому якщо молодь сидить до півночі, то це вечорниці, а якщо ж засиджується до третіх півнів, то це досвітки.
Вечорниці тривають аж до початку Великого посту. Дівчата
Приміщення надається не безкоштовно, а за плату. Тільки грішми платять рідко, частіше – хлібом або іншими продуктами, тканиною.
Відвідують вечорниці тільки неодружені молоді люди. Родичі – брати й сестри – намагаються ходити до різних осель. Першими сходяться дівчата, а слідом за ними хлопці. Якщо вечорниці припадають на будні дні, то й займатися дівчатам слід буденними
У хлопців “обов’язки” значно легші та цікавіші: співати пісні, розповідати різноманітні історії, казки, танцювати, залицятися – словом, якнайстаранніше заважати дівчатам працювати. До речі, найкращі анекдоти, народні байки, оповідання та жартівливі пісні завжди народжувалися саме на вечорницях. Узагалі-то, гумор – одна з характерних рис українського народу. Майже жодне свято, застілля не обходиться без жартів і жартівливих пісень, а тим більше молодечі посиденьки – вечорниці. Тематика їх найрізноманітніша, адже торкаються такі пісні майже всіх сфер духовного й фізичного життя українця.
Пригадаймо, приміром, кілька жартівливих пісень, що ними розважаються дівчата та хлопці.