Мені здається, що Бог, створюючи людину, водночас кинув на землю жменю хлібних зерен, аби людина відразу зрозуміла, що вона не полишена напризволяще, що вона спроможна доглянути землю, подбати про себе. І недарма зерно, що забезпечувало життя наших предків, називалося жито, тобто життя.
Усе в нас починається від хліба, від цієї маленької зернинки, що ввібрала в себе неймовірну енергію Всесвіту, від нього, святого, починаються великі звершення, великі відкриття, але також це сутність самого існування людства на планеті. І кожен із нас – дитина
Людей, які завітали до нас з добрими намірами, на нашій землі завжди зустрічали з хлібиною на рушнику; короваєм благословляли в дорогу, молодят на одруження; без хлібини ніколи не заходили в новий дім. Та й нині, наприклад, господині знають, що, запрошуючи сім’ю до столу, найперше треба поставити там полумисок із покраяним хлібом на рушничкові.
Врешті, вся історія України пов’язана з історією хліба, з майстерністю його сіяти, вирощувати, косити, молотити, вчиняти тісто, стежити, як це тісто сходить, пекти. І не тільки це, змалечку дітей привчають правильно їсти хліб, не кидаючи в сміття
Тож Земля отримала неоціненний скарб, щоб людство не тільки вижило, а жило й розвивалося, – хліб. У багатьох народів він вважається святим. Через багато вірувань хліб проходить як основа життя людини, наприклад у Біблії сказано: “Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих” (Євангеліє від Святого Матвія).
Земля – це дитя Всесвіту, його слід пестити, доглядати, бо ми все маємо для того: і води, і доли, і хліб насущний, і надра. Та останнім часом, ніби отруєне чи напоєне наркотиками, людство почало забувати, хто ми є на цій Богом даній Землі.
Земле моя рідна, прости дітей своїх нерозумних, бо не відають, що чинять. А раз я це розумію, то не посмію ні за яких обставин осквернити тебе, знайду таких же однодумців, нас буде багато і темним силам – “нас не подолати”. Земля житиме й процвітатиме!