З любов’ю сина і пристрастю справжнього патріота В. Симоненко говорить у поезії “Задивляюсь у твої зіниці… ” про Україну. Тема вічна, але автор знайшов свої, симоненківські інтонації – прості, щирі й водночас піднесені. За формою це звернення сина до матері-України, для якої автор знаходить найтепліші слова: “мамо горда і вродлива”, “нене”, “ти моя молитва”, “розлука вікова”.
Поет інтимізує розмову з читачем, свої думки і почуття розкриває максимально відверто. Як з матір’ю, він прагне залишитись з Україною
Ліричний герой бачить в очах матері-України “червоні блискавиці революцій, бунтів і повстань”, буремне минуле, коли українцям випадало обороняти свою рідну землю від зовнішніх і внутрішніх ворогів. На думку поета, і сьогодні “громотить над світом люта битва” за права і саме життя України. Тож ліричний герой має найзаповітнішу мрію – і собі долучитися до цієї битви.
Тема: звеличення рідної землі, її історії. Ідея: звернення до земляків –
Художні засоби:
· епітети: червоні блискавиці, мама, горда і вродлива, святе синівське право,
· метафори: пливе за роком рік, перли в душі сію, мовчать Америки й Росії, дні занадто куці та малі, чорти живуть на небі,
· порівняння: зіниці, голубі, тривожні, ніби рань.
· звертання: Україно! недруги лукаві! друзі. нене.
· образи-символи: мати, чорти.
· гіпербола: битви споконвічний грюк.
· риторичне запитання: Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?
(2 votes, average: 4.50 out of 5)