Виклад змісту “Аліса в Країні Чудес”

Героїня книги, дівчинка по імені Аліса, починає свою подорож у Країну Чудес зненацька для себе самої: разомлевшая від жари й неробства Аліса раптом помітила кролика, що саме по собі не дивно; але кролик цей виявився не тільки мовцем (чому в ту хвилину Аліса теж не зачудувалася), але ще й власником кишенькових годинників, а вдобавок він кудись дуже квапився. Згоряючи від цікавості, Аліса кинулася за ним у нору й виявилася… у вертикальному тунелі, по якому стрімко (або не дуже? адже вона встигала зауважувати, що коштує на полках по стінах, і навіть

схопила банку з наклейкою “Апельсиновий мармелад”, на жаль порожню) провалилася крізь землю. Але все кінчається на цьому світлі, скінчилося й Алісине падіння, причому досить благополучно: вона виявилася у великому залі, Кролик зник, зате Аліса побачила багато дверей, а на столику – маленький золотий ключик, яким їй удалося відкрити двері в чудесний сад, але пройти туди була неможливо: Аліса була занадто велика

Але їй відразу підкрутився флакончик з написом “Випий мене”; незважаючи на властиву Алісі обережність, вона все-таки випила із флакончика й стала зменшуватися, так так, що злякалася, як би з

нею не трапилося того, що буває з полум’ям свічі, коли свічу задувають. Добре, що поблизу лежав пиріжок з написом “З’їли мене”; з’ївши його, Аліса вимахнула до таких розмірів, що стала прощатися зі своїми ногами, що залишилися десь далеко внизу. Дуже все тут було дивно й непередбачене. Навіть таблиця множення й давно виучені вірші виходили в Аліси сикось-накось; дівчинка сама себе не дізнавалася й навіть вирішила, що це й не вона зовсім, а зовсім інша дівчинка; від прикрості й нескінченних чудностей вона заплакала. І наплакало ціле озеро, навіть сама там ледве не потонула

Але виявилося, що вона шубовстається в слізному озері не одна, поруч фиркала миша. Увічлива Аліса завела з нею розмова (мовчати було б ніяково), але, на жаль, заговорила про кішок, адже в Аліси залишилася будинку улюблена кішечка. Однак Миша, ображена Алісиною черствістю, вийшла, а знову, що з’явився Кролик, відправив Алісу, як яку-небудь служницю, до себе додому за віялом і рукавичками, тому що він направлявся до Герцогині.

Аліса сперечатися не стала, увійшла в будинок Кролика, але із цікавості випила й там із чергового флакончика якоїсь рідини – і виросла до таких розмірів, що ледве не рознесла будинок. Добре, що її закидали камінчиками, що перетворювалися в пиріжки, вона знову стала малюсінької й утекла ладь

Довго вона скиталась у трав’яних джунглях, ледве не потрапила на зуб юному щеняті й нарешті опинилася біля великого гриба, на капелюшку якого сиділа Гусениця й важливо курила кальян. Аліса поскаржилася, що вона увесь час міняється в росту й не довідається сама себе, але Гусениця не знайшла в подібних змінах нічого особенною й поставилася до розгубленої Аліси без усякого співчуття, особливо почувши, що ту, чи бачите, не влаштовує ріст у три дюйми – Гусеницю же такий ріст дуже влаштовував! Скривджена Аліса вийшла, прихопивши із собою шматочок гриба

Гриб придався, коли Аліса побачила будинок: вона пожевала трошки гриба, підросла до дев’яти дюймів і наблизилася до будинку, на порозі якого один лакей, схожий на рибу, вручав іншому, схожому на жабу, запрошення Герцогині подарувати до Корольові на партію в крокет. Аліса довго з’ясовувала в Лакея-Жаби, чи можна їй увійти, нічого не зрозуміла з його відповідей (не позбавлених своєї дивної логіки) і вступила в будинок. Вона виявилася в кухні, де було не продохнуть від диму й перцю; там кошеварила куховарка, а неподалік сиділа Герцогиня з волаючою дитиною на руках; побіжно куховарка шпурляла в обох посудом; за всім цим з усмішкою спостерігав великий кіт.

Здивованій Алісі Герцогиня коротко пояснила, що кіт посміхається, тому що він Чеширский Кіт, додавши, що взагалі ж всі коти вміють посміхатися. Після чого Герцогиня стала наспівувати верескливій дитині начебто б знайому колискову, але від цієї пісеньки Алісі стало моторошно. Зрештою Герцогиня жбурнула згорток з дитиною Алісі, та винесла дивно непосидючого похрюкивающего крихту з будинку й раптом зі здивуванням побачила, що це зовсім не дитина, а порося! Аліса мимоволі згадала й інших детишек, з яких, можливо, теж вийшли б дуже миленькі свинки

Отут перед Алісою знову з’явився Чеширский Кіт, і вона запитала його, куди їй іти далі. Кіт, посміхаючись, пояснив, що якщо, як вона говорить, їй однаково, куди вона прийде, то йти можна в будь-якому напрямку. Він спокійно заявив дівчинці, що в цій країні всі ненормальні, і навіть умненькая Аліса не зуміла заперечити його докази.

Після чого Кіт зник – весь, крім широкої посмішки, що довго висіла в повітрі. Це властивість Кота особливо йому придалося, коли люта Червова Корольова наказала відрубати йому голову: Кіт відразу зник, у повітрі виднілася одна лише його голова, але як накажете відрубати голову, якщо в неї й тіло^-те немає? А Кіт тільки широко посміхався

Аліса ж тим часом відправилася до божевільного Березневого Зайця й потрапила на настільки улюблене й звичне в англійців, але зовсім незвичайне чаювання. Заєць і божевільний Капелюшник були змушені пити чай не раз і не два в день (що було б природно й розумно), а безупинно – таке було їм покарання за те, що вони вбивали Час. Оскільки вони поставилися до неї досить негостинно, заплутували її й піднімали на сміх, Аліса пішла й від них і після нових пригод потрапила нарешті в королівський сад, де садівники красили білих троянд у червоні кольори. І отут з’явилася королівська пара, Червові Король і Корольова, оточені придворними – бубновими й червовими картами подрібніше. І хоча Король і Корольова проявляли незвичайну суворість до навколишньої, а Корольова вимагала рубати голови чи ледве не всім підряд, Аліса не злякалася: адже вони всього лише карти, розсудила вона

Майже всіх своїх знайомих по Країні Чудес Аліса побачила в залі, де судили Червового Валета, що, як говорилося в стародавній пісеньці, украв пироги, спечені Корольовій. До чого ж дивні показання давали в суді перелякані свідки! Як намагалися все записати недотеп-присяжні і як вони всі плутали! І раптом викликали Алісу, що встигла вирости до своїх звичайних розмірів. Король із Корольовій намагалися неї залякати, але їхні спроби розбивалися об її здорову логіку, і на погрозу страти вона спокійно відповіла:

“Ви адже всього лише колода карт” – і чарівництво розсіялося. Аліса опам’яталася на тій же лучці біля сестри. Навколо був звичний пейзаж, чулися звичні звуки.

Виходить, це був тільки сон!..

И. С. Стам