ЛЕРМОНТОВ МИХАЙЛО
(1814-1841)
Російський поет, у творчості якого відбились тенденції романтичного і реалістичного напряму. У віршах (“І нудно і сумно”, “На дорогу йду я в самотині”), поемах (“Мцирі”, 1840; “Маскарад”, 1835), романі “Герой нашого часу” (1840) відчутна зосередженість автора на внутрішньому світі ліричного героя, у центрі – проблема особистості.
“Герой нашого часу” – морально-психологічний роман про долю молодих людей після розгрому декабризму. Печорін – тип байронічного героя – постійно
Літературні критики визначають вплив на Лєрмонтова Шатобріана, Мюссе, Фур’є, Скотта, Карамзіна, Пушкіна.
Відтворення долі покоління сучасників у поезії Михайла Лермонтова
Вважається, що ознакою великого таланту митця є його вміння відтворити епоху, в якій він живе. Ця ознака повною мірою стосується творчості М. Ю. Лермонтова. За недовге творче життя поет зумів окреслити долю сучасного йому покоління.
У поезію Лермонтова входить повсякденне життя і конкретний час – 30-40-ві роки з їхніми суперечностями:
Зацікавлення оповіддю бородінського ветерана, гіркота розлуки з Батьківщиною, холодний відчай, яким продиктовані рядки “І нудно, і сумно… “, – ці теми повною мірою відображають думки і почуття сучасного авторові покоління. Гіркі слова про долю молодих співвітчизників, приречених на бездіяльність, викарбувані у вірші “Дума”.
Контрасти, зміни душевних станів, поєднані з вірністю Лермонтова улюбленим ідеям і образам, створюють дивну виразність і неповторність його творчості, де у відчуттях ліричного героя відбилися переживання всього покоління.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)