Вважається, що ознакою великого таланту митця є його вміння відтворити епоху, в якій він живе. Ця ознака повною мірою стосується творчості М. Ю. Лермонтова. За недовге творче життя поет зумів окреслити долю сучасного йому покоління.
У поезію Лермонтова входить повсякденне життя і конкретний час – 30-40-ві роки з їхніми суперечностями: піднесенням ідейної зацікавленості молодого покоління і глибоким суспільним застоєм. Скорботна і сувора думка про покоління, що, як здавалося поетові, приречене пройти житія, не лишивши сліду в історії, витіснила
Лермонтов жив тепер дня того, щоб сказати сучасній людині правду про жалюгідне становище її духу і совісті – поколінню бездіяльному і впокореному, яке жило без надії на майбутнє.
Зацікавлення оповіддю бородінського ветерана, гіркота розлуки з Батьківщиною, холодний відчай, яким продиктовані рядки “І нудно, і сумно… “і – ці теми повною мірою відображають думки і почуття сучасного авторові покоління. Гіркі слова про долю молодих співвітчизників, приречених на бездіяльність, викарбувані у вірші “Дума”.
Контрасти, зміни душевних станів, поєднані з вірністю Лермонтова улюбленим ідеям і образам, створюють дивну виразність і неповторність його творчості, де у відчуттях ліричного героя відбилися переживання всього покоління.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)