За своїми науковим якостям видання Афанасьєва далеко перевершує видання братів Грімм. Афанасьєв не дозволяв собі жодних переробок, шлифовок і літературних обробок, які виробляли брати Грімм. Афанасьєв увімкнув у своє видання варіанти, чого ставок брати Грімм.
Казки братів Грімм розраховані на читача з середнього та малого бюргерства. Видання Афанасьєва переслідувало суто наукові цілі й прагнуло передати казки точно оскільки вони виконувалися.
Казки Афанасьєва стали одній з улюблених, популярних книжок російського читача. Вони неодноразово
Видання супроводжувалося коментарями на кшталт міфологічної зі школи і вказівками на аналогічні казки в інших народів.
У друге видання (1873), як зазначалося вище, казки розташовані систематично. Система, прийнята Афанасьєвим, є спробою класифікації казок, й у відношенні збірник також перевершує збірник братів Грімм, у якому казки можна побачити без певного порядку. Разом про те збірник має
Афанасьєв залежав від своїх кореспондентів, і тому якість записів нерівне і разнохарактерное. На всім зборах лежить відбиток поглядів Афанасьєва на фольклор і народ. Ці недоліки в рецензії Добролюбова, який, визнаючи заслуги Афанасьєва, зазначив необхідність зовсім інших методів збирання, видання і вивчення народну поезію.
У зборах Афанасьєва й такі матеріали, котрі за умовам цензури було неможливо побачити світ.
Це казки сатиричні, спрямовані проти царів, поміщиків, і навіть казки, у яких сатирично змальовується духовенство. Афанасьєв розумів велике значення цих реалістичних казок, хоча які й не піддавалися міфологічним тлумаченням.
Ці казки були опубліковані їм анонімно і вказівки року видання Женеві під назвою “Росіяни заповітні казки”. У радянські видання казок Афанасьєва включені деякі найбільш різко сатиричні з “Заповітних казок”. Третім зборами, випущеними Афанасьєвим, були “Народні російські легенди” . Легенди – розповіді, у яких дійовою особою виведені персонажі Старого й Нового заповітів: Адам і Єва, Ной, пророки, Христос та її апостоли, і навіть святі.
На погляд може бути, що це легенди висловлюють церковні, благочестиві настрої російського селянства. Насправді це зовсім завжди так. У легендах виражено негативне ставлення до церкви, до духовенству, котрий іноді до релігії як такої. З приводу цього видання обер-прокурор Святійшого синоду граф А.
П. Толстой звернувся із листом міністру народної освіти, скаржачись те що, що “у книзі цей часто говориться про Христі і святих, і тому світська цензура мусила порадитися з духовною, але цього зробила: що іменам Христа-спасителя і святих цього книзі прибавлены казки, що ображають благочестиві почуття, моральність, і пристойність, і що знайти кошти охороні релігії, і моральності від друкованого блюзнірства і поругания”87.
Книжка була розкуплена у неймовірно стислі терміни. Цензура заборонила издание88, і це заборона тривав до 1914 року, коли його знято й навчальна книжка вийшла новим виданням. Після заборони “Легенд” у Росії вони нелегально вийшли у Лондоні. Збірник Афанасьєва, попри свої недоліки, до сьогодні має першорядне наукове значення.
Але не могла зупинитися у тому, що було Афанасьєвим.
Афанасьєв був охарактеризований першим видавцем казок, преследовавшим наукові мети, але не є ще збирачем у власному значенні цього терміну, оскільки видавав переважно рукописні матеріали.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)