Василь Биков – один з найвидатніших сучасних прозаїків, творчість якого належить не лише білоруській, а й світовій літературі. Письменник народився 19 червня 1924 року у с. Бички Ушацького району Вітебської області. До війни вчився у Вітебському художньому училищі, брав участь у Другій світовій війні, був лейтенантом, у тяжких боях за Кіровоград “загинув”, – на монументі на честь полеглих було викарбуване і його ім’я, а до рідних прийшла “похоронка”.
Після закінчення війни деякий час служив при війську. Після демобілізації
: Найулюбленіші жанри В. Бйкова – оповідання і повість (єдиний роман – “Знак біди”). Перші прозові твори – повісті “Останній боєць” і “Журавлиний крик”, оповідання “Смерть людини”, “Двадцятий”, “Естафета”. Ці твори присвячені зображенню героїчних фронтових буднів, сповнених страшних фізичних і психічних випробувань.
&;#8216; Повісті “Фронтові сторінки”, “Альпійська балада” і “Пастка” вразили читача достовірністю змалювання суворого військового побуту, тонким аналізом психології воїна, знанням військової
Герої Викова – рядові солдати, юні офіцери, партизани – є яскравими і неповторними особистостями. їм притаманна власна гідність, повага до себе, вміння зберегти себе як людину, не втратити честі.
“Від уміння жити за законами совісті багато що залежить у наш нелегкий час, – говорить письменник. – Жити гідно нелегко, проте людина може залишатися людиною і рід людський зможе вижити лише за умов, якщо кожен шануватиме високі поняття моралі”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)