Василь Теркин – міф або реальність. Прочитавши поему Олександра Трифоновича Твардовского “Василь Теркин”, я хочу поділитися з вами своїми враженнями. Головним героєм цієї поеми є Василь Теркин простий солдат російської армії, що воював у часи Великої Вітчизняної війни. Олександр Трифонович підкреслює різними літературними прийомами характер і зовнішність Теркина: “И щоб знали, чим сильні, Скажемо відверто: Красотою наділений Не був він відмінної
Не високий, не те, щоб мало, Але герой – героєм.” Теркину властиво такі якості,
У главі “Переправа” Василь приносить добру звісточку із протилежного берега ріки, перепливши крижану ріку взимку. Ні ледве не менше героїзму він проявляє й в “бої в болоті”. Він завжди може побадьорити своїх товаришів гарним жартом, приказкою або реплікою. У той же час, зробивши безліч “подвигів”, вона не претендує на високу нагороду в главі “Про нагороду”: “-Ні, хлопці, я не гордий.
Не заглядаючи вдалину,
Я згодний на медаль.” У главі “Гармонь” Василь Теркин, довівши свою майстерність, одержує в подарунок гармонь убитого командира. Я вважаю, що це не даремний подарунок. За допомогою цієї гармоні Василь піднімає дух своїм товаришам піснями “з рідної Смоленської сторони”.
Кожна глава поеми є новою історією з військового будня, але моєю улюбленою главою стала глава “Два солдати”. Вона характеризує Теркина як “майстри на всі руки”: він полагодив старі годинники й заточив пилку. Велике значення в цій главі має те, як Теркин їсть яєчню: “Їв він багато, але не жадібно, Віддавав закусці честь, Так-Те добре, так-те складно, Подивишся – захочеш їсти.” Цікавим мені здалася й розмова двох солдатов: Теркина й старого хазяїна
Із цієї розмови хазяїн робить висновок, що нинішні солдати всі так само міцні духом, як і їхні попередники. У своїх мріях солдатів хоче дочекатися закінчення війни й повернутися на Батьківщину, у Смоленщину. Там Теркин він мріє похвастатися перед товаришами своєю медаллю, розповісти овойне.
Василь Теркин – це щирий росіянин характер, гарний працівник, хоробрий воїн, славний товариш, людина, що не сумує в будь-яких обставинах, здатний посперечатися із самою смертю. Теркин – патріот, що заради життя на землі готовий винести непомірні тяготи військового будня. Мені здається, що саме тому йому поставили пам’ятник у нашім місті.
Далеко не кожному літературному героєві ставлять пам’ятники, що підкреслює індивідуальність солдата. На цьому пам’ятнику зображений Василь Теркин з гармонню в руках, що розмовляє Ствардовским.
Пам’ятник відлитий із бронзи. Я думаю, що в реальному житті, у часи Великої Вітчизняної війни були солдати, схожі за своїм характером на Василя Теркина. Василь Теркин нам особливо близький тим, що він народився на Смоленщині
Олександр Трифонович Твардовский писав цю поему в часи війни й сам був солдатом, що допомогло йому дуже реалистично описати всі почуття й дії свого героя. Автор присвячує свою поему всім воїнам, що пройшли дорогами війни й з перемогою повернулася в сорок п’ятому році додому, і світлої пам’яті тих, хто загинув, не дожив до дня Перемоги. У завершення, хотілося б сказати, що такі люди, як Василь Теркин зробили б
(1 votes, average: 5.00 out of 5)