Що я почуваю, читаючи вірші сучасних поетів

Недарма говорять, що поезія – це Музика душі. І правда, варто лише назвати імена великих поетів Росії й, відразу, ще не доторкнувшись до книг, відчуваєш ту сховану мелодію російського серця. Це стосується не тільки поетів “золотого століття”, але й поетів сучасності. Говорячи про їх, я не можу не торкнутися самої суті Творчості. Адже творчість – це не тільки стан душі, але й реальність наших днів, відображувана на папері через духовну призму поета. Адже цим я хочу довести лише те, що поети нашого часу, кінця XX століття, майже нічим не відрізняються

від поетів XIX століття. Іншої була тільки реальність, у якій жили поети.

Для поетів пушкінського часу це було піднесене століття, століття прекрасного й шляхетного. У часи Рад ідеали й прагнення були зовсім іншими, спрямованими, як здавалося, на “світле Майбутнє “.

Говорячи про сучасних поетів, я не буду заглиблюватися в політичну й соціальну роздробленість країни. Я хочу тільки розповісти про поетів, що полюбилися мені. Таким поетом, що торкнувся моє серце, я можу вважати, у першу чергу, В. Висоцького, спершу знедоленого, а після всіма визнаного.

Найбільше в його поезії мене притягають його

вірші про гори, а отже, і про друга. Адже там, де гори, там і теперішній перевірений друг. У поезії В. Висоцького гори з’являються перед нами, як щось гарне й прекрасне, але до жаху небезпечне

Отут не рівнина,

Тут клімат іншої;

Ідуть лавини одна за однією

И за каменепадом іде каменепад

Він перед нами розкриває силу гір. Силу відчуття прекрасного, прагнення вгору, почуття ліктя

… якщо йшов він з тобою, як у бій,

На вершині стояв, хмільний,

Виходить, як на себе самого,

Покладися на нього

Такою же силою володіють вірші Расула Гамзатова. У його віршах відчувається свіжість ранкових гір його батьківщини, дзенькіт гірських рік. Мені подобаються його вірші про жінок, як про піднесеному й прекрасному.

Подобаються в його віршах дбайливе й любовне відношення Котчизне.

Цікаві й твору Розенбаума, у яких він показує трагедію Афгана, важка праця моряка, що йде в далеке плавання, любов у лихоліття, трепетне відношення Кродине.

И ми йдемо зовсім не так, як удома,

Де немає війни й всі давно знайомо,

Де трупи бачать раз у році пілоти,

Де із хмар не валять вертольоти

Сучасна поезія повна не тільки соціальним, але й духовним. Через неї людина шукає себе й пізнає навколишній світ. Хотілося показати більше поетів і глибше розкрити їхню поезію, але я думаю, загалом я зумів відобразити свої почуття


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Що я почуваю, читаючи вірші сучасних поетів