Ні для кого не секрет, яку дискусію викликало написання та друк “Енеїди”, бо у твору було як багато прибічників, так і багато критиканів та заздрісників. Для одних ця поема була краплиною свіжого повітря після тривалої перерви та відсутності нових творів в українській літературі, для когось стала зразком для наслідування; інші ж закидали автору невдалу спробу плагіату та створення непереконливої пародії на умови життя пересічних селян.
Проте минув час, і зараз вже не згадають люди (а чи й знали вони?) імена тих зловтішних критиків,
Так, безсумнівно, можна зрозуміти, чому “Енеїда” викликала такі жваві обговорення та стільки нищівних критичних статей: вона була цілком новим явищем в українській літературі. Адже досі нікому із письменників
Коли ми читаємо про подорожі Енея, у нас таке враження, що мандруємо ми не далекими землями, а рідною Україною. Яким треба бути генієм, аби ненав’язливо, гумористично описати народний побут, звичаї, подати довершену картину життя тогочасного суспільства та увіковічнити подвиги козацтва! Напевно, невмирущість, вічність твору полягає саме в цьому.