УСТИЯНОВИЧ КОРНИЛО (1839, с. Вовків, тепер Пустомитівського р-ну Львівської обл. – 22.07.1903, с. Довге, тепер Стрнйського р-ну Львівської обл.) – письменник, художник, громадський діяч.
Старший син М. Устияновича. Навчався у Віденській академії образотворчих мистецтв (1858-1863). Художник – монументаліст, який романтично опрацював історичні (“Василь Теребовельський”, “Козацька битва”) й біблійні (“Мойсей”, “Христос перед Пілатом”) теми, портретист (портрети батьків, П. Бажанського, А. Вахнянина та ін.), майстер жанрових полотен
Багато мандрував (Варшава, Петербург, Київ, Бухарест, Італія), спілкувався з відомими діячами культури (залишив у спогадах згадки про заборонену в Росії культурницьку працю П. Житецького, В. Антоновича та ін.).
Як письменник залишив епічні (поеми “Іскоростень” на літописний сюжет про древлян, жорстоко знищених княгинею Ольгою, та “Вадим”, дума “Святослав Хоробрий”) й драматичні полотна з історії України (трагедія “Олег Святославович Овруцький”), прихильно оцінені О Огоновським.
Різнобічна діяльність К. Устияновича охоплювала кураторство над театром товариства “Руська бесіда”, працю мемуариста (спогади “М. Ф. Раєвський і російський панславізм” та ін. ). Подорож на Кавказ спонукала до написання оповідань “Восточна казка” та “Абрек”, мариністичних картин. З 900-х років цікавився аеронавтикою та астрономією.
Літ.: Нановський Я. Корнило Миколайович Устиянович. К., 1963; Федорук О. Корнило Устиянович. К., 1992.
В. Погребенник