Микола Вороний
Ідеолог модернізації української літератури
Народився 24 листопада 1871р. у сім’ї ремісника.
Навчався у Харківському, пізніше – у Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв’язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури.
Продовжував навчання у Віденському і Львівському університетах на філософському факультеті.
Працював бібліотекарем і коректором Наукового
З 1897р. актор трупи М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших.
Член РУП.
У 1901р. залишив сцену і служив в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.
У 1910р. оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського.
У 1917р. один із засновників Української Центральної ради.
У
У 1920р. емігрував за кордон. Жив у Варшаві, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка.
Після повернення в Україну у 1926р. викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фото кіноуправлінні
У 1934р. було заарештовано як польського шпигуна.
7 червня 1938р. розстріляний за вироком УНКВС з групою селян.
10 листопада 1957р. рішенням президії Кіровоградського обласного суду було реабілітовано.
Поетичні збірки:
- Ліричні поезії (1911) В сяйві мрій (1913)
Твори:
- поема “Євшан-зілля” альманах “З-над хмар і долин”(1903) ряд мистецтвознавчих і театрознавчих розвідок:
- “Театральне мистецтво й український театр”(1912) “Театр і драма”(1913) “Михайло Щепкін”(1913) “Режисер”(1925) “Драматична примадонна”(1924)
(2 votes, average: 3.50 out of 5)