Були собі дід да баба та дожились уже до того, що й хліба нема. дід і просить: – Бабусю! Спекла б ти колобок! – Та з чого ж я спечу, як і борошна нема? – От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок.
Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила гарненько борошно, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав. А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою. Біжить та й біжить дорогою,
– Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю: – Ану заспівай!
– Я по засіку метений, Я із борошна спечений,- Я від баби втік,
Я від діда втік, То й від тебе втечу!
Та й побіг знову. Біжить та й біжить… Перестріває його вовк: – Колобок, колобок, я тебе з’їм! – Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.
– Ану заспівай!
– Я по засіку метений, Я із борошна спечений,- Я від баби втік, Я від діда втік, Я від зайця втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг… Аж іде ведмідь. – Колобок, колобок, я тебе
– Ану заспівай!
– Я по засіку метений, Я із борошна спечений,- Я від баби втік, Я від діда втік,
Я від зайця втік, Я від вовка втік, То й від тебе втечу!
Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою… Стрічається з лисичкою: – Колобок, колобок, я тебе з’їм! – Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньки заспіваю.
– Ану заспівай!
– Я по засіку метений, Я із борошна спечений,- Я від баби втік, Я від діда втік,
Я від зайця втік, Я від вовка втік, Від ведмедя втік,
То й від тебе втечу!
– Ну й пісня ж гарна! – каже лисичка.- От тільки я недочуваю трохи. Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було. Колобок скочив їй на язик та й почав співати:
– Я по засіку метений…
А лисичка – гам його! Та й з’їла!
(2 votes, average: 4.50 out of 5)