Казки, записані і упорядковані Петром Пойдою: “Піп і циган”, “Ведьмідь і павучок”, “Батьківські поради”.
ПІП І ЦИГАН Був у одному селі піп, а в сусідстві з ним жив циган. Коли надійшла пора косити сіно, піп позвав цигана. Домовилися так. Циган буде косити цілий день і за це матиме платню – одну торбину кукурудзи.
Почав циган косити. Косив цілий день, а коли сонце заходило, став говорити попові про розрахунок за роботу. Піп йому і каже: – дивися! Ще день не минув, бо сонце хоч і заходить, але його брат – місяць – світить.
А
Прийшов циган із торбиною та взяв із собою ще й мішок. Прорвав у торбині дно і наставив діркою над мішком. Сипле піп у торбину кукурудзу, а вона через дірку у мішок висипається. Помітив це піп і став на цигана кричати. А циган і каже: – Коли в сонця з’явився брат, що світив мені цілу ніч, я мовчав.
А тепер, коли я взяв торбиного брата, тобто мішок, то і ви не кричіть. Треба шанувати родичів. Так циган перемудрив зажерливого попа.
ВЕдМІдЬ
Розсердився на Павучка і хотів був його вбити. Що міг вдіяти маленький Павучок проти такого велетня? – Простіть мені, вуйку! Я більше не буду,- почав благати Павучок Ведмедя.- Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану.
– Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити?- здивувався старий Ведмідь.- Яка з тебе поміч? Але все-таки пожалів маленького і відпустив його. Через деякий час у ліс прийшли мисливці. Ходять, блукають у лісній гущавині то в один бік, то в другий, а дичини так і нема. Хотіли вже додому повертатися, але несподівано натрапили на сліди Ведмедя і почали за ним ганятись.
Бідний Ведмідь не знав, куди подітися, щоб урятуватись від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил, як раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди. Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Побіг скоренько до тої ями і швидко обснував її густою павутиною.
Потім став чекати, що буде далі. Посидів трохи, аж тут біжать мисливці. Прибігли і стали неподалік від скелі. – А може, наш бурмило заліз у он ту яму, що під скелею,- сказав один з мисливців.
– Туди він не міг залізти,- озвався другий мисливець.- Хіба ти не бачиш – там повно павутиння. Якби Ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би. Хіба не так? – Це правда!- підтвердили інші мисливці. Постояли, покрутились та й пішли далі шукати.
А старий бурмило сидить собі тихесенько у тій ямі і від страху ні живий ні мертвий. Так налякався, бідолаха, так перепудився, що не смів навіть поворухнутись. І сидів там довго-довго. А коли вже набридло сидіти, то вирішив визирнути і подивитись, чи нема якої небезпеки. Лізе Ведмідь з тої ями і очам своїм не вірить – яма посновану густим павутинням, а Павучок гойдається на ній і сміється. – Бачите, вуйку!- озвався Павучок до Ведмедя.- Якби не моє павутиння, то вас уже давно не було б на світі.
Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: “Старе добро не забувається”. – Щиро тобі дякую, Павуче, що ти врятував мене від смерті,-відповів зі сльозами на очах старий Ведмідь.
Відтоді Ведмідь ставиться до Павучка з великою повагою і вдячністю.
БАТЬКІВСЬКІ ПОРАдИ Жив у одному селі чоловік, і був у нього син. Якось батько каже йому: – Слухай, сину! Живи так, щоб ти мав у кожному селі хату, на кожний день нові чоботи і щоби тобі всі люди кланялися. Задумався син над батьковими словами і питає: – Як це, батьку, я можу поставити в кожному селі хату, купувати щодня нові чоботи і примусити всіх мені кланятися?
Засміявся старий і говорить : – дуже легко, сину! Матимеш у кожному селі доброго товариша – будеш мати і свою хату. Щоб на кожний день були нові чоботи, треба їх щовечора чистити, і на ранок вони будуть як нові. І вставай, сину, рано – раніше всіх – і йди на роботу, і роби, а ітимуть на роботу люди, то всі будуть тобі кланятися і вітатися.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)