Перша українська п’єса “Наталка Полтавка”, написана І. Котляревським у 1819 році, і досі користується любов’ю глядачів і читачів. Є в ній багато привабливого: чудові пісні, дотепні діалоги, зворушлива Історія чистого й вірного Кохання. І звичайно ж, найбільше за усіх подобається образ головної героїні, ім’я якої винесено у назву твору. На мою думку, саме вона й забезпечила драмі таке довге і щасливе життя. Наталка Полтавка багато в чому ідеальна дівчина. Здається, вона не має жодної вади.
Від першої появи до останньої героїня залишається
Вона любляча дочка, робітниця, чемна і привітна людина. “Золото, а не дівка”, – захоплено говорить про героїню виборний. Тільки заради матері вона готова на самопожертву
Наталка й тут на висоті – наполегливо бореться за своє щастя і добивається його. Наталка Нагадує чудову казкову героїню, яка живе по правді і робить лише добрі справи. У казках таких героїв доля нагороджує чи багатством, чи коханням. Можливо, тому образ Наталки приваблює читачів.
Адже вона стверджує кращі Душевні якості дівчини – ті, які завжди підносила народна мораль і які й зараз повинні прикрашати людину.