Дитинство Л. Глібова минало у селі Горби Кременчуцького повіту. Батьки його не цурались народних звичаїв. Хлопчикові подобалось слухати щедрівки, колядки, народні пісні. До школи Льолик (так звали його в родині) спочатку не ходив, а вчився дома. Вчителькою його була Орина Гаврилівна.
Гімназичні роки Л. Глібова. З тринадцяти років Леоніда відвезли в Полтаву там влаштували в гімназію. Навчаючись у гімназії, Глібов дуже сумував за рідною домівкою.
Ця туга вилилась у вірш “Сон” – це був перший вірш майбутнього лірика й байкаря. Десь
Творчість Л. Глібова. Ще в дитинстві, слухаючи казки баби Одарки Леонід уявляв риси вдачі і звички тварин: йому здавалось, що вони думають і говорять, як люди. Глібов вирішує писати байки.
Адже в них можна висловити те, чого відверто ніяк не скажеш. Свої перші байки він написав у 1848 році після повернення з полтавської гімназії на свій хутір. Байки Глібова близькі до криловських влучністю, ідейним звучанням.
Він спочатку малює картину, а вже потім розгортає сюжет.
Л. Глібов на схилі літ. Під кінець життя майже осліп. Йому багато
Маленький П. Тичина одержав на Новий рік дві книжечки українських письменників від своєї вчительки. І одна з них – байки Л. Глібова.