Безбатченко… Гірке слово, яке не дає спокою малечі. Чому доля так несправедлива саме до нього?
Чи настане той омріяний час, коли батькова рука триматиме маленьку синову, щоб повести до зоопарку чи в кіно, цирк? Це інші, у кого є батьки, не цінують дорогоцінних хвилин спілкування з рідною людиною. Івась, звичайний собі хлопчисько, герой новели В. Симоненка “Кривда”, був згоден на все заради того, щоб мати батька:
Ну, нехай би смикнув за вухо, Хай нагримав би раз чи два, – Все одно він би тата слухав І ловив би його слова… Горе хлопчика
Бо чоловіче виховання так йому необхідне, щоб стати сильним, мужнім. А врешті став він бешкетником. Люди можуть це зрозуміти, бо росте ж без батька… Івась “вибив шибку одну з рогатки” у сусіда.
Автор розкриває нам справжні причини ось такої поведінки хлопчика. Горе без батька ще ж не таке вже й болюче, як від глузувань людей, які щодня поруч, які розуміють беззахисність дитини й “дотепи свої в іржі заганяють в рани, у болючі рани чужі…” Якою ще повинна була бути відповідь маленького хлопчика дорослому зачерствілому душею сусідові? Звичайно, розбите скло, скельця від якого символізують частинки обікраденого серця Івася.