Збереження моральних цінностей сьогодні є надзвичайно актуальним. Чому? Та тому що нехтування ними відбувається на кожному кроці. У школі, в цьому осередку добра й тепла, теж відчувається це нехтування. Навіть вираз такий можна почути від старших учнів: “Бути порядним сьогодні не модно”.
Дожилися! Одним словом, “доборолась Україна до самого краю”. Дивна річ: за часів тоталітаризму простий народ продовжував цінувати слово честі, порядність, принциповість, вірність ідеалам.
Народ цінував те, що ніякими вказівками й циркулярами
Багато і політиків, і людей від влади своєю публічною поведінкою, безвідповідальністю перед наступним поколінням демонструють те ж саме нехтування моральними цінностями: сьогодні говорять одне, а завтра скажуть зовсім протилежне. Таким чином породжуються псевдоцінності: працюючи ліктями, грубо обійшов когось – проявив гнучкість, збрехав заради своїх інтересів – проявив емоційність. Руками хочеться сплеснути: де ви? Де ви, наші правозахисники?
Чому їх стало так мало, коли Україна стала незалежною?
А наші деякі людці лише за гроші багатеньких партій можуть виходити на так звані мітинги.
Мене непокоїть майбутнє України. Може, тому, що мої батьки порядні люди й мене так виховують. Та все ж таки бувають моменти в моєму житті, коли я почуваюся білою вороною серед однолітків.
Це мене засмучує, але й породжує впертість. Відомий мислитель, видатний діяч світової культури Микола Реріх колись сказав, що достатньо мати три відсотки порядних людей, щоб людство й цивілізація загалом не загинули.
Вірю, що настане час, і вся ця балакуча піна буде зметена, як сміття, хай це станеться скоріше, аби не встигло вирости нове покоління горе-політиків, для яких моральні цінності стануть якимось архаїзмом чи просто абстрактним поняттям. Упевненості мені додає те, що спілкуючись в Інтернеті з друзями, я зустрічаю там однодумців. І, мабуть, мені тільки здається, що мало таких, їх насправді багато, просто ми ще не об’єднали наші зусилля.