Що я можу зробити для рідної мови?
Не кожен мешканець України, либонь, беззастережно погодиться з таким формулюванням теми твору. Хтось буде заперечувати те, що українська є його рідною мовою (“мовляв, з дитинства розмовляв російською!”), а решта критиків може піддати сумніву необхідність щось для цієї мови робити. ‘
Але людина не може жити “просто так”, без цінностей, ідеалів і самоозначень. І національне, історичне, культурне визначення себе є одним із головних вимірів індивіда. Незважаючи на те, що “на дворі” XXI століття
Насправді, питання мовної ідентичності не є вирішальним навіть у нашій країні. Проблема не в тому, аби змусити, приміром, кожного громадянина України розмовляти якоюсь певною мовою, читати певні книжки
Тому нашим завданням є знати й коректно вживати нашу державну мову. Так воно є, й ми нічого тут не змінимо. Проблема не тільки в ставленні до українства, проблема в “дрімучому” консерватизмі й лінощах багатьох із нас. Хіба може бути названий повноцінним громадянином француз, який не тільки не знає, але нічого й знати не хоче про французьку мову, не визнає навіть наявність французької культури як такої, натомість стверджуючи її абсолютну вторинність відносно, скажімо, німецької?
Та ж його шанси на успішну кар’єру, особливо суспільну, у Франції дорівнюють нулю! А в Україні це звичне явище для всіх соціальних прошарків. Якщо ти мешкаєш в Україні, а за національністю єврей, вірменин, німець або білорус, – не будь соціальним манкуртом! Знай і поважай місцеві закони, у тім числі й мовні, розвивай своє знання рідної культури.
Будь повноцінною, розвинутою і відповідальною особистістю.