Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в сері маю те, що не вмирає
Ці слова, які Леся Українка промовляє вустами Мавки, на мій погляд, влучно описують характер самої поетеси. Страждаючи з дитячих років на страшну хворобу, стійко витримуючи страшенний біль, який завдавав їй туберкульоз кісток, Леся Українка не скорилась долі. Вона змогла стати зіркою української поезії.
Я вважаю, що саме всупереч своїй хворобі, не маючи змогу розвиватись фізично, жінка досягла великих результатів у духовному розвитку. ” Врятуєш душу, коли загубиш тіло”
Величезний вплив здійснило на українську поетесу і її оточення. Зростаючи в інтелігентній та творчій сім*і, дівчинка не могла залишитись байдужою до духовної краси. Часи, при яких народилась Леся Українка, була дуже тяжкими для України. В той період заборонялось на тільки писати, а навіть розмовляти українською мовою.
Але родина та сама поетеса не втратили українських корінь и спілкувались та творили рідною мовою. Леся Українка ніколи не боялась покарань за любов до рідного краю “Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид”
Мені здається, що саме
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам вороття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)