Пасічники, яких колись називали бортниками, завжди мали свого святого покровителя – Святого Зосима, якого вони вшановують і понині. У давні часи на кожній пасіці вивішували ікони захисника бджіл, біля них читали молитви, влаштовували різноманітні обряди. Крім того, у побуті було багато пасічницьких молитов та заклинань од злодіїв, хижаків, мору тощо. Що б там не було, але святий Зосим міцно перебрав покровительство над “божими мухами” – бджолами до своїх рук, і пасічники віддавали йому свою хвалу.
Про це говорить і давнє прислів’я:
Зважаючи на те, що бортництво ще з княжих часів мало важливе значення в житті наших предків і як продукт харчування, і як промисел, і як товар для продажу, то йому (тепер уже пасічництву) належить і нині важлива роль в житті українців. На жаль, деякі моменти використання меду або забуті, або й втрачені. Понині бджолярі стежать за поведінкою бджіл, аби передбачити погоду.
Наприклад: ранній виліт бджіл – буде гарна весна, бджоли обсіли акацію – буде дощ. Ще є такі примовки: “Раді люди літу, а бджоли цвіту”, “Якщо влітку дощ рідко буває, то у вулики мед прибуває”, “Літо з квітами – вулик з медом”. Бджола на квітці продовжує радувати погляд усякої доброї людини.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)