“Турандот” займає особливе місце у Творчості Гоцци. У цієї фьябе немає фантастики, події відбуваються в умовному казковому Китаю, в основі сюжету – Історія сватання до мудрої принцеси, що загадує нареченим важкі загадки. У казці Гоцци самі загадки відсутні, вони віддані імпровізаторам. Саме головне в “Турандот” – двобій чоловіка й жінки, зіткнення люблячих і холодного сердець, у якому за законом казки й комедії перемагають любов і мир
Драматург зосередив увагу на правді характерів і істині страстей, наскільки це можливо
Драматична й доля Адельми, колись царівни (при цьому саме в неї був рабом полонений Калаф),
Об’єднання смішн і ліричного, скороминущою й вічного є особливістю фьяби Гоцци, що яскраво виявилося в “Турандот”.
В Італії XIX ст. Гоцци був майже забутий, значним був його успіх у Німеччині, де “Турандот” на німецьку мову перевів Й. К. Ф. Шиллер, шанувальником і учнем Гоцци вважав себе Э. Т. А. Гофман. В Італії Гоцци “відродився” в XX ст., коли в 1925 р. відбулася прем’єра опери Дж.
Пуччини “Турандот”. Зараз полеміка К. Гольдони й Гоцци оцінюється об’єктивно, художні системи обох драматургів розглядаються як антагоністичні й разом з тим як такі, що доповнюють один одного, представляють італійське XVIII ст. у розмаїтості його літературних напрямків, серед яких просвітительський реалізм Гольдони й традиції пізнього барокко з елементами доромантизма, характерними для творчості Гоцци.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)